Bible in 90 Days

²³ Слово Господа було Єремії: ²⁴ «Хіба ти не чув, що ці люди кажуть: „Колись два роди Господь обрав: Ізраїль та Юдею, а зараз Він відштовхнув їх, та не приймає їх як Свій народ”».

²⁵ Ось що Господь каже: «Якби Моя угода з днем і ніччю не виконувалася, якби Я не визначив законів щодо неба й землі, ²⁶ можливо б тоді відштовхнув Я нащадків Якова й слуги Мого Давида й не брав би з його синів тих, хто править нащадками Авраама, Ісаака та Якова, бо поверну Я народ їхній, що забраний був у полон, і змилосерджуся над ним».

Застереження Седекії, царю юдейському

34 Слово Господа було Єремії, коли Навуходоносор, цар Вавилону, і все його військо, й усі царства землі, підлеглі йому, і всі їхні народи воювали проти Єрусалима та всіх довколишніх міст.

² Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: «Піди до Седекії, царя Юдеї, та скажи йому, що Господь так мовить: „Віддам Я це місто в руки царя Вавилону, й він спалить його. ³ І ти не уникнеш руки його. Ти побачиш царя Вавилону на власні очі й розмовлятимеш з ним віч-на-віч, а потім підеш до Вавилону”. ⁴ Але почуй слово Господа, Седекіє, царю Юдеї. Ось що Господь каже про тебе: „Ти не загинеш у бою від меча. ⁵ Помреш ти в мирі, й так само як на честь твоїх предків, царів колишніх, що були до тебе, палено було погребальне багаття, так люди палитимуть вогні і на твою честь. Вони тужитимуть за тобою, кажучи: „О горе, володарю!”—бо Я так наказав”». Так каже Господь.

⁶ І пророк Єремія всі ці слова промовив до Седекії, царя Юдеї, в Єрусалимі. ⁷ І військо царя Вавилону воювало проти Єрусалима й усіх міст Юдеї, що ще лишилися: Лахиша й Азеки—єдині укріплені міста Юдеї, що лишилися.

Народ порушує одну з угод

⁸ Це слово було Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав угоду зі всіма людьми, що перебували в Єрусалимі, щоб проголосити звільнення від рабства. ⁹ Кожен із них мав відпустити на волю своїх рабів-юдеїв, чоловіків і жінок, щоб жоден юдей не був рабом у свого брата-юдея. ¹⁰ І всі вельможі, і всі люди, погодилися відпустити своїх рабів-чоловіків і жінок-рабинь, щоб більше ніколи їм не служили; ¹¹ та після цього^[a] вони вирішили знов поневолити всіх тих, кого повідпускали.

¹² І слово Господа було Єремії. ¹³ Він сказав: «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Я уклав Угоду з вашими батьками, коли вивів їх із Єгипту, з дому рабства. Я їм сказав: ¹⁴ „Наприкінці кожного сьомого року кожен із вас дасть волю своєму братові-єврею, який себе продав вам. Він тобі служитиме шість років, і ти його відпустиш, і він буде вільний. Але батьки ваші не слухали Мене і уваги на це не звертали. ¹⁵ Не так давно ви змінили серця, та поклялися робити, що є праведним. Ви навіть уклали Угоду у храмі Господньому, у присутності Моєї, та поклялися ім’ям Моїм відпустити усіх братів-євреїв. ¹⁶ Але ж ви передумали й знечестили ім’я Моє. Кожен із вас повернув собі раба свого й рабиню, яких ви позвільняли, та ви примусили їх знову стати вашими рабами й рабинями”».

¹⁷ Тож ось що Господь каже: «Ви Мене не слухали, ви не проголосили волі для своїх братів-юдеїв, тож Я проголошую звільнення для вас, волю впасти від меча, чуми й голоду. І зроблю з вами таке, що нажахає всі царства на землі. ¹⁸ Тих, хто порушував Мою Угоду, хто не додержувався слів Угоди, що вони уклали зі Мною, з тими Я вчиню як із телям, яке вони розтинають навпіл і проходять між його частинами^[b]. ¹⁹ Вожді Юдеї та вожді Єрусалима, євнухи й священики, й усі люди краю—це вони проходили між половинами теляти. ²⁰ Я їх віддам до рук ворогів їхніх, що прагнуть убити їх. Тіла їхні стануть поживою для птаства небесного й для звірів земних. ²¹ Я віддам Седекію, царя Юдеї, й вельмож його в руки ворогів їхніх й у руки тих, хто прагне вбити їх, в руки війська царя Вавилону, не зважаючи навіть не те, що вони вже залишили Єрусалим». ²² «Ось що Я накажу,—каже Господь,—Я їх знову поверну до Єрусалима й воюватимуть вони проти нього, й захоплять його, і спалять. І оберну Я міста Юдеї на пустку, де ніхто не житиме».

Добрий приклад родини Рехавіїв

35 Ось слово, що було Єремії від Господа за часів Єгоякима, сина Йосії, царя Юдеї: ² «Піди до дому Рехавіїв^[c], поговори з ними й приведи їх до храму Господнього, до однієї кімнати, і дай їм випити вина».

³ Тож узяв я Яазанію^[d], сина Єремії^[e], який був сином Гаваззінії, і братів його, і всіх дітей його, і весь дім Рехавіїв, ⁴ і привів їх до дому Господнього, до кімнати синів Ганана, сина Іґдалії, Божого чоловіка,^[f] що була поруч із кімнатою вельмож, над кімнатою Манассії, сина Шаллума, одвірного^[g]. ⁵ І поставив я перед Рехавіями глечики, повні вина, й келихи. І промовив я до них: «Пийте вино».

⁶ Але вони відповіли: «Ми не п’ємо вина, бо предок наш Йонадав, син Рехава, так нам наказав: „Ні ви, ані нащадки ваші ніколи вина не пийте. ⁷ Будинків не будуйте, не сійте й не насаджуйте виноградників. Ви не повинні мати всього цього. Натомість усе життя мешкайте у наметах, щоб довгі дні були ваші на землі, якою мандруватиме ви із краю в край як чужинці”. ⁸ Тож маємо слухатися кожного наказу, що Йонадав, син Рехава, предок наш, дав нам. Ми не п’ємо вина все життя своє, ні жінки, ні сини чи дочки наші. ⁹ Ми не будуємо будинків, щоб жити, не маємо виноградників, ні ланів, ні врожаю не маємо. ¹⁰ Ми живемо в наметах й слухняно виконуємо все, що нам наказав предок наш Йонадав. ¹¹ Але коли Навуходоносор, цар Вавилону, напав на цю землю, ми сказали: „Ходімо, мусимо піти до Єрусалима, щоб уникнути війська вавилонського і війська арамійського. І ми лишилися в Єрусалимі”».

¹² Слово Господа було Єремії. ¹³ Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Іди й скажи народу Юдеї та всім мешканцям Єрусалима: „Хіба ви не приймаєте науки, слухаючи слова Мої?”» Так каже Господь: ¹⁴ «Слово Йонадава, сина Рехава, що він повелів синам своїм: вина не пити—виконується. Вони вина не п’ють і понині, бо слухаються наказу свого предка. Я раз-у-раз до вас звертався, але ви Мене не слухаєтеся. ¹⁵ Знову й знову Я невтомно посилаю до вас слуг Своїх пророків». Вони казали: «Кожен із вас хай зверне з путі лихої й виправить вчинки свої. Не ходіть за іншими богами й не служіть їм. Тоді ви житимете на землі, що її дав Я вам і батькам вашим, але ви не звернули уваги, не слухали Мене. ¹⁶ Сини Йонадава, сина Рехава, додержувалися наказу, що їм дав їхній предок, а ці люди Мене не слухали».

¹⁷ Тож ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Ось Я нашлю на Юдею і всіх мешканців Єрусалима всі нещастя, про які Я прорікав їм, бо до них Я промовляв, але вони не слухали Мене. Я кликав їх, вони не озивалися».

¹⁸ А до родини Рехавіїв Єремія сказав: «Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „За те, що слухалися ви наказу предка вашого Йонадава й дотримувалися всіх його наказів, і все робили, що він велів вам, ¹⁹ тому ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „Не переведеться в родині Йонадава, сина Рехава, нащадок, що служитиме Мені”».

Цар Єгояким спалює Єреміїн сувій

36 На четвертому році царювання Єгоякима^[h], сина Йосії, царя Юдеї, слово Господа було пророку Єремії: ² «Візьми сувій і напиши на ньому всі слова, що Я до тебе промовив щодо Ізраїлю, Юдеї і всіх народів від найпершого дня, коли Я говорив до тебе, з часів Йосії аж до сьогодні. ³ Може, дім Юди почує про всі кари, що Я надумав на них наслати, і кожен із них відвернеться від лихого путі свого. Тоді Я прощу їхню провину й гріхи їхні».

⁴ Тож покликав Єремія Варуха, сина Нерії, і Варух написав на сувої зі слів Єремії всі слова Господа, які Він промовив до нього. ⁵ І сказав Єремія Варуху: «Мене ув’язнено, не можу я піти до храму Господнього. ⁶ Ти підеш і прочитаєш із сувою слова Господа, що записав з моїх слів, людям у домі Господньому в день посту. І прочитаєш їх також усім юдеям, що приходять сюди з міст своїх. ⁷ Може, прохання їхнє дійде до Господа, і кожен із них зверне зі свого лихого шляху, бо дуже великі гнів і обурення Господа проти народу цього».

⁸ І Варух, син Нерії, все зробив, що пророк Єремія наказав йому. Він прочитав слова Господа з сувою в храмі Господньому. ⁹ На п’ятий рік царювання Єгоякима, сина Йосії, царя Юдеї, на дев’ятий місяць вони оголосили піст перед Господом для всього народу єрусалимського й усіх людей, що приходять із міст Юдеї до Єрусалима. ¹⁰ Варух прочитав усім людям сувій зі словами Єремії в храмі Господньому, в покоях Ґемарії, сина писаря Шафана, на верхньому подвір’ї, біля Нової брами храму Господнього.

¹¹ Коли Михей, син Ґемарії, сина Шафана, почув усі слова Господа із сувою, ¹² він пішов до царського палацу, до покоїв писаря, де були всі вельможі: писар Елішама, і Делая, син Шемаї, та Елнатан, син Акбора, Ґемарія, син Шафана, Седекія, син Хананії, і всі інші вельможі. ¹³ Коли Михей переповів їм усе, що чув він, коли Варух читав людям сувій, ¹⁴ вельможі послали Єгуді, сина Натанії, сина Шелемії, сина Куші, до Михея з таким наказом: «Візьми сувій, що ти читав людям, і приходь». Тож Варух, син Нерії, взяв сувій і прийшов до них. ¹⁵ Вони йому сказали: «Сідай і прочитай нам твій сувій». І Варух прочитав їм.

¹⁶ Коли вони все почули, то перелякано перезирнулися. І сказали вони Варуху: «Ми, безумовно, передамо все це царю». ¹⁷ Тоді вони спитали Варуха: «Скажи нам, як ти написав ці слова? З уст Єремії?»

¹⁸ І Варух відповів: «Так, із уст його. Він промовляв до мене всі ці слова, а я для нього записував їх на сувої».

¹⁹ Тож сказали Варуху вельможі: «Іди й сховайся з Єремією, і хай ніхто не знає, де ви».

²⁰ Вони лишили сувій у кімнаті писаря Елішама, а самі пішли до царя Єгоякима і доповіли йому все, що сталося. ²¹ Цар послав Єгуді принести сувій, і той забрав його з кімнати писаря Елішама. І прочитав його Єгуді царю і всім вельможам, що були з ним. ²² То був дев’ятий місяць^[i], цар сидів у своєму зимовому будинку, й перед ним у жаровні палав вогонь. ²³ Щоразу, як Єгуді прочитував три або чотири стовпчики сувою, цар відрізав їх невеличким писарським лезом і кидав у вогонь, доки не спалив увесь сувій у жаровні. ²⁴ Ні цар, ні його слуги, які чули ці слова, не злякалися й не подерли одяг^[j] свій. ²⁵ І хоч Елнатан, Делая і Ґемарія благали царя не палити сувій, але він їх не послухав. ²⁶ Натомість цар наказав Єрамеелові, сину царя, Сераї, сину Азріела, і Шелемії, сину Авдеела, схопити писаря Варуха і пророка Єремію. Та не в змозі вони були заарештувати Варуха і Єремію, бо Господь сховав їх.

²⁷ Слово Господа було Єремії після того, як цар спалив сувій зі словами, що написав Варух зі слів Єремії: ²⁸ «Піди візьми інший сувій і напиши в ньому всі ті слова, що написав раніше, що були в іншому сувої, який Єгояким, цар Юдеї, спалив. ²⁹ А Єгоякиму, царю Юдеї, скажи, що Господь каже йому: „Ти спалив сувій і сказав: „Чому ти написав на ньому, що цар Вавилону неодмінно прийде і зруйнує цю землю і забере звідси людей і худобу у полон?”

³⁰ Тож ось що Господь каже Єгоякиму, царю Юдеї: „Не матиме він нащадка, що сидітиме на Давидовім престолі. Коли він помре, його не поховають як царя. Тіло його викинуте буде, щоб від спеки вдень всихало й на холоді вночі мерзло. ³¹ Я покараю Єгоякима й нащадків і слуг його за їхнє зло. І наведу Я на них і на мешканців Єрусалима, і на народ Юдеї все те лихо, що Я обіцяв їм, тому що вони не слухали Мене”».

³² Тож Єремія взяв інший сувій і дав його писарю Варуху, сину Нерії. І той записав на ньому з уст Єремії всі вісті того сувою, що Єгояким, цар Юдеї, спалив у вогні. І багато інших послань додав до них.

Єремія у в’язниці

37 Цар Седекія, син Йосії, царював замість Єгояхина, сина Єгоякима. Навуходоносор, цар Вавилону, призначив його царем Юдеї. ² Ні Седекія, ні слуги його, ані народ землі цієї не слухали слів Господа, які Він говорив через пророка Єремію.

³ Однак цар Седекія послав Югукала, сина Шелемії, та Софонію, сина священика Маасії, до пророка Єремії з таким посланням: «Помолись за нас Господу нашому Богу».

⁴ Тоді Єремія ще вільно ходив серед людей, його ще не посадили до в’язниці. ⁵ Тим часом військо фараона вирушило з Єгипту, і коли вавилоняни, що облягли Єрусалим, почули про це, то відступили від Єрусалима, щоб битися з Єгиптянами.

⁶ Тоді слово Господа було пророку Єремії: ⁷ «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже царю Юдеї, який послав вас до Мене спитати: „Військо фараона, що вирушило на допомогу вам, повернеться назад у власну землю, в Єгипет. ⁸ Та після того вавилоняни повернуться воювати проти міста цього, захоплять його і спалять”». ⁹ Ось що Господь каже: «Не обдурюйте самі себе, кажучи, що вавилоняни напевне відійдуть, залишивши вас з миром. Бо те ніколи не здійсниться! ¹⁰ Навіть якщо ви поб’єте усе вавилонське військо, що воює з вами, так що лишаться тільки поранені, кожний у своїм наметі, то навіть невелика кількість воїнів тих у змозі буде повстати і спалити місто це».

¹¹ Коли вавилонське військо відступило від Єрусалима, оскільки наближалося фараонове військо, ¹² Єремія вийшов з Єрусалима й пішов до землі Веніаминової^[k], щоб отримати там спадщину, яка належала його родині. ¹³ Коли він підійшов до Веніаминової брами^[l], начальник варти на ім’я Іріжа, син Шелемії, сина Хананії, заарештував пророка Єремію зі словами: «Ти зрадив нас. Ти йдеш, щоб приєднатися до вавилонян?»

¹⁴ Та Єремія мовив: «Неправда. Не йду я до вавилонян». Але той його не слухав. Тож Іріжа схопив Єремію й привів його до можновладців. ¹⁵ Ті були розлючені на Єремію, побили його й ув’язнили в домі писаря Йонатана, який вони перетворили на в’язницю.

¹⁶ Тож Єремія потрапив до каземату, в темницю, де й лишався багато днів. ¹⁷ Тоді цар Седекія послав по нього, і наодинці розпитував його у царському палаці. Він сказав: «Чи є якесь слово від Господа?»

Єремія відповів: «Є»,—а потім додав: «Віддадуть тебе в руки царя вавилонського».

¹⁸ Тоді Єремія сказав царю Седекії: «Чим звинив я перед тобою і слугами твоїми, і цим народом, що ти мене у в’язницю посадив? ¹⁹ Де твої пророки, що пророкували, казавши: „Цар вавилонський не піде проти вас і проти цього краю? ²⁰ А зараз, мій володарю-царю, будь ласка, вислухай мене, хай моє благання до тебе дійде. Не повертай мене у дім писаря Йонатана, бо я там помру”».

²¹ Тож цар Седекія віддав наказ ув’язнити Єремію на тюремному подвір’ї. Йому давали щоденно окраєць хліба з вуличних пекарень, доки не скінчився весь хліб у місті. Тож весь цей час Єремія перебував на тюремному подвір’ї.

Єремію кинуто до водозбірні

38 Шефатія, син Маттана, Ґедалія, син Пашхура, Єгукал, син Шелемії, та Пашхур, син Малкії, почули слова, що Єремія говорив усім людям: ² «Ось що Господь каже: „Хто залишиться в цьому місті, помре від меча, голоду або чуми, а той, хто скориться вавилонянам уникне смерті й житиме”». ³ Ось що Господь каже: «Це місто буде неодмінне віддано в руки царя вавилонського, й він його захопить».

⁴ Тоді можновладці сказали цареві: «Треба вбити цього чоловіка, бо він цими балачками віднімає завзяття у воїнів та всього народу, що лишилися в місті. Напевно, чоловік цей не бажає добра народу своєму, а тільки—лиха».

⁵ Цар Седекія відповів: «Він у ваших руках. Цар нічого не може вчинити проти вас».

⁶ І взяли вони Єремію, й кинули його у водозбірню Малкії, царського сина. Та водозбірня була на храмовому подвір’ї. Вони спустили туди Єремію на мотузках, але там не було води, сама твань. І Єремія занурився в твань.

⁷ Та ефіоп Евед-Мелех, євнух, який служив у палаці, почув, що Єремію кинуто у водозбірню. А цар сидів тоді у Веніаминовій брамі. ⁸ Евед-Мелех вийшов з палацу й промовив до царя: ⁹ «Володарю, мій царю, ці люди неправедне вчинили, заподіявши таке пророку Єремії. Вони кинули його у водозбірню. Він там помре від голоду, бо в місті немає більше хліба^[m]».

¹⁰ Тоді цар наказав Евед-Мелеху, ефіопу: «Візьми трьох^[n] чоловіків і витягни пророка Єремію з водозбірні, поки він не помер».

¹¹ Евед-Мелех узяв людей і пішов до палацу, до комори, що під скарбницею. Він узяв там подерте шмаття, старе ганчір’я і спустив його на мотузках до Єремії у водозбірню. ¹² Евед-Мелех, ефіоп, сказав Єремії: «Візьми це подерте шмаття і ганчір’я і поклади собі під пахви, між мотузками і тілом своїм, щоб не поранити себе». І Єремія зробив так, як той сказав. ¹³ Тоді вони підняли Єремію на мотузках і витягли його з водозбірні. І лишився Єремія на храмовому подвір’ї.

Седекія знову розпитує Єремію

¹⁴ Тоді цар Седекія покликав пророка Єремію до себе, до третього входу, що в храмі Господа. І сказав цар Єремії: «Ось я спитаю тебе дещо. Нічого не приховуй від мене».

¹⁵ Єремія відповів Седекії: «Навіть якщо я дам тобі чесну відповідь, ти мене вб’єш. Навіть якщо я дам тобі пораду, ти мене не слухатимеш».

¹⁶ Седекія потай присягнувся Єремії: «Клянуся Господом, що створив нас і дав життя нам, я тебе не вб’ю і не віддам до рук тих людей, які хочуть убити тебе».

¹⁷ Тоді Єремія сказав Седекії: «Ось що Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже: „Якщо ти справді вийдеш до князів царя вавилонського та скоришся йому, тоді житимеш, і місто це не буде спалене вогнем, і дім твій врятовано буде. ¹⁸ Але якщо не вийдеш ти до князів царя вавилонського, тоді місто це потрапить до рук вавилонян, і спалять вони його вогнем, і не врятуєшся ти від їхніх рук”».

¹⁹ Тоді сказав Седекія Єремії: «Боюсь я тих євреїв, що перейшли на сторону вавилонян, щоб мене не віддали в їхні руки—їм на поталу».

²⁰ Тож Єремія відповів: «Вони не видадуть тебе. Послухайся слова Господа, від Якого я до тебе промовляю. Тоді все буде добре, й ти житимеш. ²¹ Але якщо відмовишся вийти, тоді ось що мені Господь відкрив: ²² усіх жінок, що лишилися в палаці царя Юдеї, відведуть до князів царя вавилонського і скажуть вони:

²³ Усіх жінок твоїх і дітей вавилонянам віддадуть. І сам ти не уникнеш їхніх рук, бо цар Вавилону тебе захопить, і місто це буде спалене вогнем».

²⁴ Тоді Седекія сказав Єремії: «Якщо нікому не скажеш про цю розмову, ти не помреш. ²⁵ Якщо можновладці почують, що я з тобою розмовляв, прийдуть до тебе і скажуть: „Скажи нам чесно, що ти царю сказав і що Седекія казав тобі, та ми не вб’ємо тебе”. ²⁶ Тоді ти їм відкажеш: „Я благав царя не відсилати мене знов у дім Йонатана, щоб я там не вмер”».

²⁷ Усі вельможі справді прийшли до Єремії й питали його, і він сказав їм саме те, що йому наказав цар. Тож припинили вони розпитувати його, та геть пішли, бо жоден із них не чув розмови. ²⁸ Лишався Єремія на храмовому подвір’ї, аж доки не було захоплено Єрусалим.

Падіння Єрусалима

39 На дев’ятому році правління Седекії, царя Юдеї, на десятий місяць Навуходоносор, цар вавилонський і все його військо підійшли до Єрусалима й узяв місто в облогу. ² На одинадцятому році царювання Седекії, на дев’ятий день четвертого місяця мур міста було проломлено. ³ Всі князі царя Вавилону прийшли й сіли біля Середньої брами міста: Нерґал-Шарезер самґарський, Нево-Сарсекім, головнокомандуючий, Нерґал-Шарезер, головний урядовець, і всі інші урядовці царя вавилонського. ⁴ Коли Седекія, цар Юдеї, і всі воїни його побачили їх, то, вийшовши вночі з міста через царський сад і ворота між двома мурами, вони повтікали, прямуючи до Арави^[o].

⁵ Але вавилонське військо погналося за царем і наздогнало Седекію в степах єрихонських. Його схопили й привели до Навуходоносора, царя Вавилону, у Ривлу, у землі Гамат, де він проголосив йому вирок. ⁶ Цар Вавилону у Ривлі стратив синів Седекії на його очах, а також стратив усіх можновладців Юдеї. ⁷ Тоді він наказав осліпити Седекію й закувати його в кайдани, щоб відвести до Вавилона.

⁸ Вавилоняни спалили царський палац та оселі людей і зруйнували мури Єрусалима. ⁹ Решту людей, що лишилися в місті, і тих, хто перебіг до нього, й усіх людей, що вціліли, Невузарадан, начальник царської охорони, вислав у Вавилон. ¹⁰ Декого з бідних, хто нічого не мав, Невузарадан, начальник охорони, лишив у землі юдейській. І дав він їм виноградники й поля.

¹¹ Тоді Навуходоносор видав наказ через начальника охорони Невузарадана щодо Єремії: ¹² «Знайди Єремію і дбай про нього. Не завдавай йому ніякої шкоди і роби для нього все, що він попросить». ¹³ Тож Невузарадан, начальник охорони, Навушазбан, головний урядовець, Нерґал-Шарезер, великий сановник, і всі урядовці царя вавилонського ¹⁴ послали по Єремію, і його привели з храмового подвір’я й передали Ґедалії^[p], сину Агікама, сина Шафана, який мав відвести його до дому. Так він лишився серед свого народу.

¹⁵ Коли ще він був ув’язнений на тюремному подвір’ї, слово Господа було Єремії: ¹⁶ «Піди й скажи Евед-Мелеху^[q], ефіопу, що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю так каже: „Ось Я здійсню Мої слова про місто, про лихо, а не про добро. І вони здійсняться в належний час. ¹⁷ Але тебе Я врятую, тож не віддадуть тебе до рук тих людей, яких ти боявся. ¹⁸ Будь певен, Я тебе врятую, ти не поляжеш від меча, бо ти на Мене покладався”». Так каже Всевишній.

Єремію звільнено

40 Це слово, що було Єремії від Господа після того, як Невузарадан, начальник охорони, відпустив його з Рами. Він знайшов Єремію закутого в кайдани серед невільників, яких вислали з Єрусалима та Юдеї до Вавилона. ² Начальник охорони взяв Єремію і сказав йому: «Господь, твій Бог, прорік страшне лихо на місце це. ³ Та Всевишній наслав його і вчинив саме так, як Він сказав, бо ви згрішили перед Господом, не слухали Його й тому спіткало воно вас. ⁴ Тепер звільняю я тебе від кайданів, що на руках твоїх. Це вибір твій: якщо вважаєш, що тобі краще піти зі мною до Вавилона, ходім, і я про тебе піклуватимуся; коли ж гадаєш, що нерозумно зі мною йти до Вавилона, не йди. Подивись, уся земля перед тобою. Мандруй туди, куди вважаєш за потрібне й правильне, ⁵ або повернися до Ґедалії^[r], сина Агікама, сина Шафана, якого цар вавилонський призначив наглядати за містами Юдеї. Лишайся з ним й мешкай з його народом або йди куди завгодно, як ти забажаєш». Тож начальник охорони дав йому харчів і подарунок, і відпустив його.

⁶ І пішов Єремія до Ґедалії, сина Агікама, у Міцпу і жив там серед людей, що залишились у краї.

Попередження Ґедалії

⁷ Коли всі командири тих військ, що були у вільній країні, і люди їхні почули, що цар Вавилону призначив Ґедалію, сина Агікама, намісником, наглядачем за всіма чоловіками й жінками, й дітьми малими, над нужденними цієї землі, яких не було вислано до Вавилона, ⁸ вони прийшли до Ґедалії в Міцпу: Ізмаїл, син Нетанії, Йоханан і Йонатан, сини Кареа, Серая, син Тангумета, сини Ефаї нетофатійського та Яазанія, син маакатійця, та їхні люди. ⁹ І Ґедалія, син Агікама, сина Шафана, присягнувся їм і їхнім людям: «Не бійтеся служити вавилонянам. Живіть на цій землі і служіть цареві Вавилона, тоді для вас все буде гаразд. ¹⁰ Я сам лишуся в Міцпі, щоб представляти вас перед вавилонянами, що до нас прийшли. А ви збирайте сік винограду і літні плоди, й олію і складайте все це в свої посудини. І лишайтеся в містах своїх, що ви посіли».

¹¹ Коли всі євреї, що були у Моаві й серед аммонійців та в Едомі, і в інших землях почули, що цар вавилонський залишив рештки юдеїв і зробив Ґедалію, сина Агікама, сина Шафана, намісником, ¹² всі вони повернулися з міст, куди їх було порозкидано в землю юдейську, до Ґедалії в Міцпу. І зібрали вони багато вина і плодів.

¹³ Йоханан, син Кареа, й усі начальники військ у краї прийшли до Ґедалії в Міцпу. ¹⁴ І вони сказали: «Чи знаєш ти, що Вааліс, цар аммонійський, послав Ізмаїла, сина Нетанії, щоб тебе вбити?» Але Ґедалія, син Агікама, їм не повірив.

¹⁵ Тоді Йоханан, син Кареа, потай сказав Ґедалії в Міцпі: «Давай я піду і вб’ю Ізмаїла, сина Нетанії, і ніхто про це не знатиме. Навіщо допускати, що він убив тебе, адже тоді всі євреї, що позбиралися навколо тебе, порозкидані будуть, а решту євреїв винищать».

¹⁶ Але Ґедалія, син Агікама, сказав Йоханану, сину Кареа: «Не роби цього, бо ти кажеш неправду про Ізмаїла».

Вбивство Ґедалії

41 На сьомий місяць Ізмаїл, син Нетанії, сина Елішама, прийшов до Ґедалії, сина Агікама, в Міцпу. Він був царського роду й один з вельмож царя, а з ним ще десять чоловік. І їли вони разом у Міцпі. ² Тоді Ізмаїл, син Нетанії, і десять чоловік, що були з ним, підвелися і вбили Ґедалію, сина Агікама, сина Шафана, мечами, тому що цар вавилонський призначив його намісником у краї. ³ Ізмаїл також убив усіх євреїв, що були з Ґедалією в Міцпі, а також воїнів вавилонських, яких він там знайшов.

^4-5 На другий день після вбивства Ґедалії, прийшли люди з Сихему, Шило й Самарії, їх було вісімдесят. Усі вони поголили бороди свої, подрали одяг і порізали себе ножами^[s]. Усі чоловіки несли пожертви й запашне куріння, щоб принести жертву у храмі Господнім, та ніхто з них не знав, про смерть Ґедалії.

⁶ Тоді Ізмаїл, син Нетанії, вийшов із Міцпи зустріти їх і плакав^[t], ідучи. І коли він їх зустрів, він їм сказав: «Йдемо до Ґедалії, сина Агікама». ⁷ А коли вони ввійшли до міста, Ізмаїл, син Нетанії, і люди, що були з ним, позабивали їх і кинули у водозбірню. ⁸ Та серед них було десятеро, які сказали Ізмаїлу: «Не вбивай нас, бо маємо ми пшеницю, ячмінь, оливу й мед, що сховані в полі». Тож він стримався й не повбивав їх разом із іншими.

⁹ Водозбірня, в яку він поскидав тіла всіх людей, яких убив, була тією самою, яку цар Аса зробив, коли на нього напав Вааша, цар Ізраїлю. Ізмаїл заповнив водозбірню тілами.

¹⁰ Ізмаїл забрав у полон решту всіх людей, що були в Міцпі, а також і дочок царя разом з усіма іншими, що лишилися, над ким Невузарадан, начальник охорони, поставив намісником Ґедалію, сина Агікама. Ізмаїл, син Нетанії, взяв їх у полон і відіслав через Йордан до аммонійців.

¹¹ Коли Йоханан, син Кареа, і всі воєначальники, що були з ним, почули про злочин, що скоїв Ізмаїл, син Нетанії, ¹² вони взяли всіх своїх людей і пішли воювати проти Ізмаїла, сина Нетанії. Вони зійшлися біля великого ставу в Ґівеоні. ¹³ Коли всі люди, що були з Ізмаїлом, побачили Йоханана, сина Кареа, і всіх воєначальників, що були з ним, вони зраділи. ¹⁴ І всі люди, що їх Ізмаїл захопив у полон у Міцпі, пішли до Йоханана, сина Кареа. ¹⁵ Але Ізмаїл, син Нетанії, з вісьмома людьми втік від Йоханана до аммонійців.

Втеча в Єгипет

¹⁶ Тоді Йоханан, син Кареа, і всі воєначальники, що були з ним, забрали решту людей, яких Ізмаїл, син Нетанії, вивів із Міцпи, коли вбив Ґедалію, сина Агікама: воїнів, жінок, дітей, та судових приставів (скопців), яких він привів із Ґівеона. ¹⁷ Вони пішли й залишилися в Ґерут-Кімгамі, що біля Віфлеєма, на шляху до Єгипту, ¹⁸ щоб уникнути вавилонян. Вони боялися їх, бо Ізмаїл, син Нетанії, вбив Ґедалію, сина Агікама, якого цар вавилонський призначив намісником у краї.

42 Усі воєначальники, разом з Йохананом, сином Кареа, й Єзанією, сином Гошаї, та усіма людьми від малого до великого, прийшли ² і сказали пророку Єремії: «Хай прохання наше дійде до тебе. Молись Господу Богу нашому за нас всіх, хто лишився, бо колись нас було багато, а стало мало, як сам ти бачиш. ³ Хай Господь Бог твій вкаже, куди нам іти і що робити».

⁴ Пророк Єремія відповів їм: «Я вас почув, я помолюся Господу вашому Богу, як ви бажаєте. І все, що Господь скаже, я розповім вам, не приховавши нічого».

⁵ Тоді вони сказали Єремії: «Нехай Господь буде надійним і правдивим свідком проти нас, якщо не зробимо ми все, що Господь твій Бог через тебе накаже робити. ⁶ Чи до вподоби, чи не до вподоби буде це, ми слухатимемо Господа, до Якого тебе посилаємо, що добре нам було, коли ми Господа нашого Бога слухатимемося».

⁷ Через десять днів слово Господа було Єремії. ⁸ І покликав він Йоханана, сина Кареа, і всіх воєначальників, що з ним були, і всіх людей від мала до велика. ⁹ Він сказав: «Ось що Господь, Бог Ізраїлю, каже, до Якого ви мене послали, щоб передати прохання ваше: ¹⁰ „Якщо й справді ви лишитесь жити на цій землі, то Я вас відбудую, а не повалю, Я насаджу вас, а не повириваю, бо Я буду добрішим через усі нещастя, що накликав на вас. ¹¹ Не бійтеся царя вавилонського, якого зараз боїтеся”». «Не бійтеся його,—Господь каже,—бо Я з вами, щоб рятувати вас, щоб визволити з рук його. ¹² Я буду милосердним і він змилосердиться над вами і поверне вас на землю вашу. ¹³ Однак якщо ви скажете: „Не житимемо ми на цій землі”,—і не послухаєте Господа Бога вашого, ¹⁴ а також скажете: „Ні, ми підемо жити в землю єгипетську, де не побачимо війни, й не почуємо голосу бойової сурми, й не голодуватимемо, дозволь нам жити там”. ¹⁵ Якщо таке бажання ваше, то почуй слово Господа, народе Юдеї, що лишився». Ось що Господь каже: «Якщо й справді вирішили ви йти до Єгипту й підете туди жити чужинцями, ¹⁶ тоді той меч, якого ви так боїтеся, там, у землі Єгипетській, вас наздожене. І голод, що вас так лякає, піде за вами слідом у Єгипет. І там ви помрете. ¹⁷ Всі люди, що вирішили піти в Єгипет і жити там чужинцями, від меча поляжуть або від голоду, або від чуми. Жоден не врятується й не втече від страшного лиха, яке нашлю Я на них». ¹⁸ Бо ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Так само, як Мій гнів і лють Моя вилилися на мешканців Єрусалима, так гнів Мій виллється на вас, коли ви підете до Єгипту. Ви станете прокляттям і жахом, наругою і посміховиськом, і ніколи більше не побачите Юдеї».

¹⁹ Господь каже вам, решткам Юдеї: «Не ходіть до Єгипту. Запам’ятайте добре, що нині Я вас застеріг». ²⁰ Ви тяжко помилилися, коли послали мене до Господа, Бога вашого, зі словами: «Помолися за нас Господу нашому Богу. Скажи нам усе, що Господь наш Бог каже, і ми це зробимо». ²¹ Сьогодні ж я сказав вам, але ви не послухалися Господа вашого Бога, і нічого того, що Він послав мене вам переповісти. ²² Тож тепер знайте, що загините ви чи від меча, чи від голоду, чи від чуми в місці тому, куди надумали йти, щоб жити чужинцями.

43 Коли Єремія скінчив переказувати людям усі слова Господа їхнього Бога: все, що Господь їхній Бог передав їм ² —Азарія, син Гошаї, та Йоханан, син Кареа, і всі інші люди, що закликали до непокори, сказали: «Ти брешеш! Господь Бог наш не посилав тебе до нас, кажучи: „Не ходіть до Єгипту, щоб жити чужинцями!” ³ То Варух, син Нерії, нацьковує тебе на нас, щоб видати нас вавилонянам, щоб нас убили чи заслали до Вавилона».

⁴ Тож Йоханан, син Кареа, і всі воєначальники, і всі люди не послухали Господнього наказу лишитися в Юдеї. ⁵ Йоханан, син Кареа, і усі воєначальники взяли решту юдеїв, що повернулися в землю Юдеї з усіх народів, серед яких їх порозкидано було,— ⁶ всіх чоловіків, жінок, дітей, і синів царя, кожного, кого Невузарадан, начальник варти при Ґедалії, синові Агікама, сина Шафана, лишив разом із пророком Єремією та Варухом, сином Нерії. ⁷ Тож вони прийшли до землі Єгипетської, бо не послухалися Господа. І дійшли аж до Тапанеса^[u].

⁸ І слово Господа було Єремії в Тапанесі: ⁹ «Візьми в руку велике каміння і на очах у євреїв зарий у глиняну долівку коло входу в дім фараона в Тапанесі. ¹⁰ Тоді скажи їм: „Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „Я пошлю по слугу Мого Навуходоносора, царя вавилонського. Я його престол поставлю над отим камінням, що зарив, і він напне свій царський намет над ним.

¹¹ Він прийде й нападе на землю єгипетську: вбивати, брати в полон, карати—хто на що заслуговує. ¹² Навуходоносор запалить багаття у домах єгипетських богів, спаливши або захопивши їх. Як пастух чистить свій одяг від бруду, так само і він вичистить усю землю єгипетську і спокійно лишить її. ¹³ Він порозбиває кам’яні стовпи в домі бога Сонця^[v], що в землі Єгипетській, і віддасть вогню дома богів Єгипту”».

Лихо за бовванів

44 Це слово було Єремії щодо євреїв, які жили в Єгипті: в Миґдолі, Тапанесі й Мемфісі, та у південному Єгипті. ² Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Ви бачили все те лихо, що Я наслав на Єрусалим та всі міста Юдеї. Нині лежать вони спустошені, й ніхто в них не живе ³ через те лихо, що Я вчинив. Вони Мене дратували тим, що воскурювали ладан і молилися іншим богам, яких ви й батьки ваші не знали. ⁴ Я знову й знову посилав до вас пророків, слуг Моїх, вони казали: „Не робіть цієї гидоти, яку Я ненавиджу”. ⁵ Але не слухали вони Мене, уваги не звертали, не кидали погані, що коїли. І особливо не кидали вони кадити ладан іншим богам. ⁶ Тож Я страшенно розлютився на міста Юдеї й вулиці Єрусалима. І стали вони руїнами й пустками сьогодні».

⁷ Тож ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Навіщо ви на себе накликаєте таке велике лихо, розділяючи чоловіка й жінку з Юдеї, дитину й немовля, не лишаючи собі нащадка? ⁸ Навіщо розлючуєте Мене ділами рук своїх? Навіщо кадите ладан іншим богам у землі Єгипетській, де збираєтеся жити чужинцями? Ви вигубите себе самі, й станете прокляттям і наругою серед усіх народів на землі. ⁹ Ви забули все зло батьків своїх і зло царів Юдеї, і своє зло, і зло жінок своїх, все зло, що накоїли в землі юдейській та по вулицях Єрусалима. ¹⁰ І досі вони не скорилися. Вони не мають страху переді Мною, не живуть за Моїм законом і настановами Моїми, що Я поклав перед вами й вашими батьками».

¹¹ Тож ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Я вирішив вас покарати й вигубити всіх юдеїв. ¹² Я тих візьму, що лишилися в Юдеї й вирішили піти в землю єгипетську і жити там чужинцями—всі вони помруть у землі Єгипетській. Вони поляжуть від меча або від голоду—загинуть усі, від мала до велика. І будуть їх згадувати в прокляттях, як приклад повного зруйнування, як насмішку, як засудження. ¹³ Я покараю тих, хто мешкає в Єгипті так само, як я покарав Єрусалим: мечем, голодом і чумою. ¹⁴ І ніхто не врятується й не втече з решти юдеїв, що збираються жити чужинцями в Єгипті, ніхто не повернеться до Юдеї з тих, хто прагне повернутися й жити там, лиш кілька втікачів».

¹⁵ Багато чоловіків знали, що жінки юдейські приходили на велике зібрання, та кадили ладан іншим богам, але не зупиняли їх. Тож всі чоловіки, що жили в південному Єгипті, казали Єремії так: ¹⁶ «Ми не послухаємося слова, що ти нам сказав ім’ям Господа. ¹⁷ Натомість ми будемо робити все те, що ми обіцяли, курити ладан цариці небесній і приносити їй ливні жертви так само, як робили ми й батьки наші, й царі наші, й князі наші в містах Юдеї і на вулицях Єрусалима, коли мали ми багато їжі й не знали лиха. ¹⁸ Відтоді, як ми припинили кадити ладан цариці небесній й приносити їй ливні жертви, ми потерпаємо невдачі у всьому. Нас вигублено мечем і голодом».

¹⁹ І мовили жінки^[w]: «Коли ми кадили ладан цариці небесній, коли приносили ливні жертви, хіба ж не знали наші чоловіки, що ми пекли коржі з її обличчям?»

²⁰ Тоді Єремія сказав усьому народу: чоловікам і жінкам, і всім людям, що йому відповідали: ²¹ «Хіба ж Господь не пам’ятає і не думає про те, що ви кадили ладан у містах Юдеї і по вулицях Єрусалима, і ви, й батьки ваші, і царі ваші, і князі ваші, й усі люди краю? ²² Господь не може більше терпіти лихі ваші вчинки й гидоту, що накоїли ви. Тож і стала земля ваша безлюдною, нікчемною та проклятою, як зараз. ²³ Через те, що ви кадили ладан й грішили перед Господом і не слухались Господа, і не ходили за Його законами, та наказами й настановами Його, тому й маєте зараз це нещастя».

²⁴ Тоді Єремія сказав усьому народу, в тому числі жінкам: «Усі люди Юдеї в Єгипті, послухайте слово Господа. ²⁵ Ось що Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже: „Ви й жінки ваші виявили своїми діями те, що обіцяли, коли казали, що безумовно виконаєте ту клятву, якою присягнули курити ладан цариці небесній і приносити їй ливні жертви. Отож промовляйте клятви свої і виконуйте те, у чому клялися!”»

²⁶ Однак почуйте слово Господа, уся юдея, що живе в Єгипті. «Я присягнувсь Своїм великим іменем,—каже Господь,—що ніхто з юдеїв ніде в Єгипті більше вже ніколи не присягатиметься іменем Моїм. ²⁷ Я наглядатиму за ними пильно, вам на погибель, а не на добро. Усі люди Юдеї в Єгипті поляжуть від меча або голоду, аж доки нікого більше не зостанеться. ²⁸ Лиш декілька з них від меча врятуються і повернуться до Юдеї з Єгипту. І тоді всі рештки юдеїв, що пішли жити до Єгипту дізнаються, чиє слово справдиться—Моє чи їхнє».

²⁹ «Це буде для вас знаком,—каже Господь,—що Я караю вас в Єгипті, щоб знали ви: слова Мої про лихо здійсняться напевне».

³⁰ Ось що Господь каже: «Ось віддам я фараона Хофру, царя єгипетського, в руки ворогів його, в руки тих, хто прагне його вбити. Так само, як я віддав Седекію, царя Юдеї, в руки Навуходоносора, царя вавилонського, ворога його, який хотів його вбити».

Послання Варухові

45 Ось що пророк Єремія сказав Варухові, сину Нерії, коли той написав ці слова в сувої з уст Єремії на четвертому році царювання Єгоякима^[x], сина Йосії, царя Юдеї: ² «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже про тебе, Варуху. ³ Ти сказав: „Горе мені! Бо Господь додав мені смутку до болю мого. Я знесилений стогоном, і немає мені спочинку”».

⁴ Господь каже, щоб я сказав йому таке: «Те, що збудував я, те Я зруйную; те, що насадив Я, викореню по всій землі. ⁵ Чи ж шукатимеш для себе чогось великого? Не шукай, бо ось пошлю Я нещастя на все живе. Але хоч би де ти йшов, Я дам тобі порятунок». Так каже Господь.

Послання Господа про народи

46 Ось слово Господа пророку Єремії щодо народів.

Щодо Єгипту

² Це послання про військо фараона Неко, царя Єгипту, розбитого при Карчеміші на річці Євфрат Навуходоносором, царем вавилонським, на четвертому році царювання Єгоякима^[y], сина Йосії, царя Юдеї:

¹³ Ось слово Господа пророку Єремії про те, як Навуходоносор, цар Вавилону, прийшов напасти на Єгипет.

²⁵ Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже: «Я покараю Амона, бога Тевеса^[ad], фараона, Єгипет і всіх богів й царів його та тих, хто покладається на фараона. ²⁶ Я їх віддам у руки тих, що прагне вбити їх: Навуходоносору, царю вавилонському, і слугам його. А потім, однак, Єгипет заселено буде, як у давнину».

Послання про филистимлян

47 Це слово Господа, що було пророку Єремії щодо филистимлян перед тим, як фараон напав на Ґазу.