Bible in 90 Days

Господь зруйнував Єрусалим

Страждання наші—за гріхи

Жах Єрусалима

Молитва до Господа

1 На тридцятий рік, четвертий місяць, п’ятий день^[l], коли я, Езекиїл, був серед вигнанців біля каналу Кевар, небеса розкрились і я побачив Божу з’яву.

² На п’ятий день місяця, то був п’ятий рік вигнання царя Єгояхина, ³ слово Господа дійшло до священика Езекиїла, сина Буцці, у землі Халдейській. Там сила Господня була над ним.

З’ява

⁴ Я подивився й побачив вихор, що налетів із півночі: величезна хмара зі спалахами вогню, оточена сяючим світлом. Центр вогню нагадував на розжарений метал^[m].

⁵ У вогні було щось схоже на чотирьох живих істот. На вигляд вони нагадували людей, ⁶ але кожна з них мала чотири обличчя й чотири крила. ⁷ Їхні ноги були прямі, їхні стопи були мов копита теляти, вони блищали, мов відшліфована бронза. ⁸ Під їхніми крилами з чотирьох боків були людські руки. Усі четверо мали однакову кількість облич і крил. ⁹ Крилами вони торкалися одне одного. Вони не звертали з путі: кожна з істот ішла просто вперед, куди й дивилася.

¹⁰ Їхні обличчя виглядали так: кожна з чотирьох мала обличчя людини, праворуч від нього—морду лева, ліворуч—морду бика, дзьоб орла ззаду. ¹¹ Їхні крила були розпростерті догори. Кожна мала по двоє крил, що торкалися крил іншої істоти з обох боків, і ще по два крила вкривали їхні тіла. ¹² Кожна рухалася просто вперед, не звертаючи з путі, куди й дивилася. Та хоч куди б ні ринув вітер^[n], він вів істот з собою. ¹³ Істоти були, мов палаюче вугілля в багатті. Вогонь серед істот рухався туди й сюди; він сяяв, і блискавка виривалася з нього. ¹⁴ Коли істоти рухалися, вони робили це так швидко, що то нагадувало спалах блискавки.

¹⁵ Дивлячись на них, я побачив на землі колесо біля кожної з чотирьох істот (по колесу з кожного боку). ¹⁶ Ось якими були вигляд і будова коліс: колесо і з’єднані з ним частини були подібні до хризоліту, і всі чотири були однакові. Кожне було виготовлене з колесом усередині, ¹⁷ але з усіх чотирьох боків вони не змінювали напрямку руху.

¹⁸ Ободи їхні були високі й страхітливі, і всі чотири повні очей по всьому колу. ¹⁹ Коли живі істоти рухалися, колеса поряд з ними теж рухалися, і коли живі істоти здіймалися з землі, колеса теж злітали. ²⁰ Хоч куди б ринув вітер, вони йшли, і колеса здіймалися разом із ними, бо сила, яка вела істоту, знаходилася у колесах. ²¹ Коли істота рухалася, вони також рухалися; коли істота зупинялася, вони також зупинялися, і коли істота здіймалася з землі, колеса підіймалися разом із нею, бо вітер був у колесах.

²² Над головами живих істот було щось розпростерте, що виглядало як поміст або кришталь—сяйливий, мов крига (ця жахлива річ була підвішена над ними, над їхніми головами). ²³ Під цим помостом були простягнуті одне до одного їхні крила. По два крила розпростерті й по два крила, що вкривали тіло. ²⁴ Коли істоти рухалися, звук їхніх крил лунав, ніби рев океанських вод, мов голос Всемогутнього, мов гомін війська. Зупиняючись, істоти опускали крила.

²⁵ І лунав голос з-понад тверді над їхніми головами. Коли вони зупинялися, крила вони опускали. ²⁶ Понад твердю над їхніми головами було щось таке, що виглядало, немов престол із сапфіру, а високо на престолі була постать, схожа на людську. ²⁷ Я бачив, що від тієї частини тіла, що нагадувала його поперек, і вище він виглядав мов сяючий метал, немов би сповнений вогнем, а від того місця вниз він був, як вогонь; і сліпуче світло оточувало його. ²⁸ Немов поява веселки у хмарах у дощову днину, таким було сяйво навколо нього. Ця з’ява була подобизна слави Божої. Побачивши її, я впав долілиць і почув голос, який промовляв до мене.

Покликання Езекиїла

2 Він сказав мені: «Сину людський, стань на ноги, Я говоритиму з тобою». ² Коли Він говорив, Дух увійшов у мене^[o] і поставив мене на ноги, і я почув, що він мовить до мене. ³ Він сказав: «Сину людський, Я посилаю тебе до синів Ізраїлю, до бунтівного народу, що повстав проти Мене. Вони та їхні батьки бунтують проти Мене аж до цього дня. ⁴ Люди, до яких я посилаю тебе, вперті й затяті. Скажи їм: „Ось що Господь Бог говорить”.

⁵ Вони не слухатимуть тебе, бо вони—бунтівний народ, але ж вони знатимуть, що серед них є пророк. ⁶ А ти, сину людський, не бійся їх, ані їхніх слів. Не бійся, хоча реп’яхи та колючки оточуватимуть тебе і ти житимеш серед скорпіонів. Не бійся того, що вони говорять, не лякайся їхніх поглядів, бо то бунтівний рід. ⁷ Ти повинен донести до них Мої слова, навіть якщо вони й не слухатимуть тебе, бо народ той—бунтівний! ⁸ Але ти, сину людський, слухай, що Я говоритиму тобі. Не бунтуй, як цей непокірливий народ; відкрий рот, з’їж те, що Я тобі даю^[p]».

⁹ Дивлюсь я і бачу руку, простягнуту до мене, а в ній сувій. ¹⁰ Він розгорнув його переді мною. Сувій був списаний з обох боків: ззовні і зсередини. То були слова плачу, туги та скорботи.

Завдання пророка

3 Господь сказав мені: «Сину людський, з’їж те, що перед тобою, з’їж цей сувій, а тоді йди й говори до дому Ізраїлю». ² Тож я відкрив рота, і Він дав мені з’їсти сувій. ³ Він сказав мені: «Сину людський, з’їж цей сувій, що я даю тобі, наповни свій живіт ним». Тож я з’їв його, і був він на смак устам моїм солодкий, ніби мед.

⁴ Тоді Він сказав мені: «Сину людський, іди зараз до дому Ізраїлю і скажи їм Мої слова. ⁵ Не посилаю тебе до народу з незрозумілою мовою чи темною розмовою, а до дому Ізраїлю. ⁶ Не до багатьох народів з неясною мовою і темною розмовою, чиї слова ти не зможеш зрозуміти. Безумовно, якби Я послав тебе до них, вони б тебе слухали. ⁷ Але дім Ізраїлю не хоче тебе слухати, бо вони не хочуть слухати Мене, бо весь дім Ізраїлю впертий і затятий. ⁸ Але я зроблю тебе таким же непохитним, упертим і затятим, як вони. ⁹ Я зроблю твоє чоло подібним до найтвердішого каменя, твердішим за кремінь. Не бійся їх і не лякайся їхніх поглядів, хоча вони й непокірливий народ».

¹⁰ І ще Він сказав мені: «Сину людський, слухай уважно і бери до серця всі слова, що скажу Я тобі. ¹¹ Йди зараз до своїх співвітчизників у вигнанні й говори до них, бо так говорить Господь Бог, байдуже чи слухатимуть вони, чи не слухатимуть».

¹² Тоді Дух^[q] підняв мене вгору, і я почув позаду себе голосний гомін: «Благословенна слава Господа!» ¹³ Я почув тертя одне об одне крил тих живих істот і звук коліс поруч з ними, гучний гуркіт, неначе грім. ¹⁴ Тоді Дух підняв мене вгору і поніс мене, і я линув з гіркотою та смутком на серці, але дужа рука Господа була зі мною.

¹⁵ Я прийшов до вигнанців, що жили у Тель-Авіві^[r] над каналом Кевар, і там я провів серед них сім днів, безтямний і безсловесний.

Застереження Ізраїлю

¹⁶ Наприкінці семи днів слово Господа досягло мене: ¹⁷ «Сину людський, Я поставив тебе на варті при домі Ізраїлю, тож почуй слово, яке скажу Я, і попередь їх від Мого імені. ¹⁸ Коли Я скажу про лихого чоловіка: „Він неодмінно помре”,—а ти не передаш йому, не остережеш його від хибного шляху, щоб урятувати його життя, то цей лихий чоловік помре в своєму гріху, і кров його буде на тобі.

¹⁹ Коли ж ти попередиш лихого чоловіка, а він не відвернеться від своїх пороків чи від хибного шляху, то він помре в гріху, але ти врятуєш себе. ²⁰ Або ж якщо праведник відступить від своєї праведності й чинитиме зло, і Я поставлю перед ним камінь спотикання, він помре. Оскільки ти не застеріг його, він помре у своєму гріху, а праведні вчинки, що він робив, не згадаються. І кров його буде на тобі. ²¹ Коли ж ти попередиш праведника, щоб він не грішив, і він не грішитиме, він обов’язково житиме, бо дав остерегти себе. І ти врятуєш своє життя».

²² Рука Господа була там на мені, і Він сказав мені: «Встань, вийди на рівнину^[s], і там Я говоритиму з тобою». ²³ Тож я встав і вийшов на рівнину. Там постала слава Господня, як та слава, що я бачив її біля каналу Кевар, і я впав долілиць. ²⁴ Тоді Дух увійшов у мене і, підвівши мене, поставив на ноги.

Він заговорив до мене і сказав: «Іди й зачинися в своїй оселі. ²⁵ І тебе, сину людський, вони зв’яжуть мотузками, зв’яжуть так, що ти не зможеш ходити серед людей. ²⁶ Я приліплю твій язик до піднебіння, щоб ти занімів і не здатний був їм дорікати, хоча вони й бунтівний народ. ²⁷ Але коли Я розмовлятиму з тобою, Я відмикатиму твої уста, і ти промовлятимеш до них: „Ось що говорить Господь Бог”. Хто слухатиме, хай слухає, а хто відмовиться, хай відмовляється, бо вони—бунтівний народ».

Пророцтво про облогу Єрусалима

4 «Тепер, сину людський, візьми глиняну цеглину, поклади її перед собою і намалюй на ній місто Єрусалим. ² Тепер споряди на нього облогу: зведи навколо облогові башти, збудуй до нього вал, розташуй біля нього табори й постав навкруги тарани. ³ Потім візьми залізну пательню, постав її залізною стіною між тобою та містом і оберни своє лице до нього. Воно буде в облозі, а ти його обложиш. Це буде знаком для дому Ізраїлю, що Я зруйную його.

⁴ Потім ляж на лівий бік і візьми гріх дому Ізраїлю на себе. Ти маєш нести їхній гріх стільки днів, скільки лежатимеш на боці. ⁵ Я призначив тобі таку ж саму кількість днів, як число грішних років. Тож триста дев’яносто^[t] днів ти будеш нести гріх Ізраїлю. ⁶ А як завершиш це, лягай знову, цього разу на правий бік і неси гріх дому Юди. Я призначив тобі сорок днів, день за кожен рік. ⁷ Повернись обличчям до облоги Єрусалима, оголи руку свою, неначе наступаючи на нього, і пророкуй проти міста цього. ⁸ Я зв’яжу тебе мотузками так, щоб ти не зміг перевертатися з боку на бік, доки не скінчаться дні твоєї облоги^[u].

⁹ Візьми пшениці, ячменю, бобів і сочевиці, проса і полби, насип їх у посудину і зроби собі з того хліб. Їстимеш його протягом трьохсот дев’яноста днів, коли лежатимеш на боці. ¹⁰ Відваж двадцять шекелів^[v] їжі на кожен день і споживай її у встановлений час. ¹¹ Також відміряй одну шосту гіна^[w] води й пий у встановлений час. ¹² Їжу споживай як ячмінний корж, печи його на очах у людей, використовуючи людський послід як паливо.— ¹³ Сказав Господь.—Отак народ Ізраїлю їстиме опоганену їжу поміж поганами, в землі до яких Я їх вижену».

¹⁴ Тоді я сказав: «Ні, Господи Боже! Я ніколи не поганився. Змолоду й досі я ніколи не їв нічого, що померло саме по собі, ні м’яса тварин, роздертих дикими звірами. Ніяке нечисте м’ясо ніколи не входило в мої уста». ¹⁵ Він відповів: «Гаразд. Я дозволю тобі пекти хліб на коров’ячому гної замість людського посліду».

¹⁶ Потім Він сказав мені: «Сину людський, я знищу запаси їжі в Єрусалимі. Люди змушені будуть відмірювати хліб і їсти його в смутку, вони ощадливо розподілятимуть воду й питимуть її в розпачі. ¹⁷ Бо їжі й води бракуватиме. Вони боятимуться дивитись один на одного і захиріють через свої гріхи».

Доля Єрусалима

5 «Тепер, сину людський, візьми гострий меч і скористайся ним як бритвою, щоб поголити голову й бороду. Тоді візьми терези й розділи волосся на три частини. ² Коли скінчаться дні твоєї облоги^[x], спали третину волосся на вогні посеред міста. Другу третину порубай мечем навколо міста, а третю розвій по вітру, бо Я переслідуватиму їх з оголеним мечем. ³ Але візьми кілька волосин і зв’яжи їх у складках твого одягу. ⁴ І ще візьми кілька волосин, кинь у вогонь і спали їх. Вогонь перекинеться звідти на весь дім Ізраїлю^[y]»,—мовить Господь.

⁵ Ось що говорить Господь Бог: «Ось Єрусалим, який Я поставив у центрі всіх народів, з країнами довкруги нього. ⁶ Однак у своєму гріху він збунтувався проти Моїх законів і настанов дужче, ніж народи та країни навколо нього. Він відкинув Мої закони й не дотримувався Моїх настанов». ⁷ Через те ось що Господь Бог говорить: «Ви більш непокірні, ніж народи довкола вас, і не дотримуєтеся Моїх настанов і не виконуєте законів. Ви, навіть, робили те, що інші народи, що живуть навколо вас, грішним вважають».

⁸ Тому Господь Бог говорить: «Я сам проти тебе, Єрусалиме, і Я покараю тебе перед очима народів. ⁹ Через усіх твоїх мерзотних бовванів Я зроблю з тобою таке, чого ніколи раніше не робив і ніколи не робитиму. ¹⁰ Від голоду батьки їстимуть своїх дітей серед міста, а діти їстимуть своїх батьків. Я покараю тебе і розвію всіх, хто лишиться, по вітру.

¹¹ Через те присягаюсь, що так само правдиво, як те, що Я є Господь Бог, за те, що ти осквернив мою святиню всіма твоїми мерзотними бовванами і бридкими звичками, Я сам позбавлю тебе своєї прихильності. Я не дивитимусь на тебе із співчуттям і не помилую тебе. ¹² Третина твого народу помре від чуми або загине з голоду серед твоїх вулиць; ще третина поляже від меча за твоїми стінами, а третю третину Я розвію по вітрах і переслідуватиму з оголеним мечем. ¹³ Тоді Мій гнів^[z] пройде, моя лють вгамується і Я помщуся. І коли вийде на них лють Моя, вони зрозуміють, що Я, Господь, говорив з ними у запалі.

¹⁴ Я зроблю з тебе руїну, Я поселю наругу між народами навколо тебе. І збиткуватимуться з тебе всі, хто проходитиме повз. ¹⁵ Ти будеш посміховиськом і гірким докором, пересторогою і предметом жаху для народів навколо тебе, коли я покараю тебе у гніві й люті з попередженням. Я, Господь, сказав це.

¹⁶ Коли Я випущу на тебе згубні і руйнівні стріли голодомору, Я випущу їх, щоб знищити тебе. Голодомор буде все страшніший і страшніший, Я знищу всі твої запаси їжі. ¹⁷ Я шлю голодомор на тебе і на диких звірів. Вони позбавлять тебе дітей. Чума і кровопролиття пронесуться по тобі, і я піднесу меч на тебе, бо Я, Господь Бог, сказав це».

Пророцтво щодо гір ізраїльських

6 Слово Господа дійшло до мене. Він мовив: ² «Сину людський, поверни своє обличчя до гір Ізраїльських; пророкуй проти них. ³ Скажи так: „О, гори Ізраїлю, почуйте слово Господа Бога. Ось що Господь Бог говорить горам та пагорбам, ярам та долинам: „Я збираюсь спрямувати меч на вас, Я зруйную ваші висоти^[aa]. ⁴ Ваші вівтарі буде знищено, а обурливі вівтарі для запашного куріння буде потрощено. Я заподію смерть вашим людям перед вашими бовванами.

⁵ Я покладу мертві тіла синів Ізраїлю перед їхніми бовванами і розкидаю кістки ваші навколо вівтарів ваших. ⁶ Хоч би де ви жили, міста лежатимуть спустошені і висоти розорені, щоб ваші обурливі вівтарі були зруйновані й розорені, і ваших бовванів потрощено і побито, ваші вівтарі розвалено і те, що ви зробили, винищено. ⁷ Ваші люди падатимуть мертві серед вас, і ви зрозумієте, що Я—Господь.

⁸ Але Я помилую декого, дехто врятується від меча, коли вас розкидає по землях між народами. ⁹ Тоді в народах, куди їх приведуть у полон, ті, хто врятуються, згадають Мене: як Мене засмутили їхні облудні серця^[ab], що відвернулися від Мене, і їхні очі, що зажадали тих бовванів. Вони почуватимуть огиду до самих себе за те зло, що вони зробили, і за всі свої мерзотні звички. ¹⁰ І вони зрозуміють, що Я Господь; я не погрожую даремно, щоб наслати це лихо на них”».

¹¹ І ось іще що говорить Господь Бог: «Сплесни в долоні, тупни ногою і гукни: „Ой лихо! Через усі огидні та мерзотні звички дому Ізраїлю вони поляжуть від меча, голодомору та чуми. ¹² Той, хто далеко, помре від чуми, а той, хто близько, поляже від меча, а той, хто виживе і лишиться, помре від голоду. Отак Я виллю свою лють на них.

¹³ І вони знатимуть, що Я є Господь, коли їхні люди лежатимуть мертві серед їхніх бовванів, на кожному високому пагорбі^[ac] і по всіх верхів’ях гір, під кожним розлогим деревом і під кожним дубом з рясним листям—скрізь, де вони курили запашні кадила своїм бовванам. ¹⁴ І Я підніму руку на них і зроблю цю землю безлюдною пусткою, хоч би де вони жили: від пустелі на півдні, до Дивла^[ad] на півночі”. Тоді вони збагнуть, що Я—Господь».

Кінець настав

7 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, Ось що Господь Бог говорить землі Ізраїльській:

⁵ Ось що Господь Бог говорить: «Лихо! Нечуване лихо йде! ⁶ Кінець настав! Кінець настав! Він чатує на тебе. ⁷ Нещасна доля прийшла по тебе, хто мешкає у цій землі, бо ваш ворог близько вже. Гул від наближення ворожих станів вже гуляє по горах. ⁸ Я збирався вилити всю лють та тебе і вичерпати свій гнів проти тебе. Я судитиму за твою поведінку і відплачу тобі за всі твої мерзотні звички. ⁹ Я не дивитимусь на тебе зі співчуттям і не помилую тебе. Я відплачу тобі за твою поведінку і мерзотні звички. Тоді ти знатимеш, що Я—Господь, Який карає.

¹⁰ Ось він, той день покарання вже настав, неначе рослина розбрунькувалася та розрослася! Господь подав сигнал, та ворог напоготові вже стоїть, пихатий цар (Навуходоносор) готовий в наступ йти. ¹¹ Насильство переростає в лютий дубець, щоб карати зло; ніхто з людей не лишиться, ніхто з юрби цієї, і ніхто з її провідників^[af]. ¹² Настав час, день прийшов. Хай покупець не веселиться, ані продавець не журиться, бо гнів упаде на весь натовп. ¹³ Продавець не дістане назад землю^[ag], що він продав, аж доки обоє вони живі, бо видіння щодо цілого натовпу не повернеться назад. Через їхні гріхи жоден з них не збереже свого життя.

¹⁴ Хоча засурмлять вони у сурму і будуть напоготові, ніхто не рушить до бою, бо Мій гнів проти всього натовпу. ¹⁵ Меч вирує зовні міста, всередині панують чума та голодомор. Ті люди, що вийдуть за місто, впадуть від меча, а тих, що в місті залишуться, пожеруть голодомор і чума. ¹⁶ Хто виживе, той втече в гори, та щастя їм не буде: вони будуть тужити та стогнати неначе голуби.

¹⁷ Кожна рука втратить силу, і кожне коліно стане слабке, мов вода. ¹⁸ Вони одягнуть вереття й огорнуться жахом. Обличчя їхнє вкриє сором і голови їхні будуть поголені в ознаку туги. ¹⁹ Вони повикидають свої срібні боввани на вулиці, а золоті статуї лжебогів стануть обридою, їхнє срібло і золото не зможе врятувати їх у день гніву Господнього. Вони не вгамують ними свого голоду, не наповнять ними свої животи, бо це срібні і золоті боввани штовхнули їх до гріху.

²⁰ Вони пишалися своїми коштовностями і з них робили своїх мерзотних бовванів та огидні статуї. Через те Я перетворю все це на обриду для них. ²¹ Я віддам усе це на здобич чужинцям і на грабунок нечестивим у країні, і вони осквернять його. ²² Я відверну своє обличчя від них і вони спаплюжать моє заповітне святилище; грабіжники увійдуть туди і зганьблять його.

²³ Підготуй ланцюги, бо землю охопило кровопролиття, і місто затопило насильство. ²⁴ Я приведу найнечестивіші з народів, щоб вони заволоділи їхніми домівками. Я покладу край писі могутніх, і їхні святині буде спаплюжено.

²⁵ Коли охопить жах, вони шукатимуть миру, але не знайдуть. ²⁶ Нещастя йтимуть за нещастями і чутки за чутками. Вони шукатимуть одкровень у пророка, але в священика не стане закону, а в старійшин не буде поради. ²⁷ Цар стогнатиме, князя огорне розпач, і руки в людей землі тремтітимуть. Я вчиню з ними згідно з їхньою поведінкою: Я їх судитиму за їхнім власним мірилом. Тоді вони збагнуть, що Я—Господь».

Поклоніння бовванам у храмі

8 На шостий рік, у шостому місяці, на п’ятий день,^[ah] коли я сидів у своєму домі й старшини юдейські сиділи переді мною, рука Господа Бога опустилася на мене. ² Я подивився й побачив постать, схожу на людську. Від того, що здавалося її попереком, і вниз вона була ніби вогонь, а звідти вгору його вигляд був такий блискучий, мов сяючий метал^[ai]. ³ Постать простягнула те, що було подібне до руки, і взяла мене за волосся. Дух^[aj] підняв мене вгору і у видіннях Божих він приніс мене до Єрусалима, до входу в північну браму внутрішнього подвір’я, де стояв бовван, що збуджує ревнощі Господні. ⁴ І там переді мною була слава Бога Ізраїлю, як у тій з’яві, що я бачив у долині біля каналу Кевар.

⁵ І сказав Він мені: «Сину людський, поглянь на північ». Я підвів очі на північ і побачив на північ від брами вівтар боввана ревнощів. ⁶ І Він сказав мені: «Сину людський, чи бачиш ти, що вони роблять? Таку мерзоту чинить дім Ізраїля, щоб вижити Мене з Моєї ж святині! Але ти побачиш дещо значно мерзенніше».

⁷ І він привів мене до входу на подвір’я. Я подивився й побачив пролам у мурі. ⁸ Він сказав мені: «Сину людський, розрий мур». Тож я прорив ще трохи і побачив там двері. ⁹ І сказав він мені: «Ввійди й подивись на ту мерзоту, що вони тут чинять». ¹⁰ Тож я зайшов, подивися й побачив змальованих по всіх стінах усіляких гадів і мерзенних тварюк, і різноманітних бовванів дому Ізраїлю. ¹¹ Перед ними стояли сімдесят старійшин дому Ізраїлю, і Яазанія син Шафана стояв серед них. Кожен в руці мав кадильницю і легка хмарка запашного куріння линула вгору.

¹² Він сказав мені: «Сину людський, чи бачив ти, що старійшини дому Ізраїлю роблять у темряві, кожен у потайному місці з зображенням боввана?» Вони кажуть: «Господь нас не бачить. Господь покинув землю».

¹³ І ще Він сказав: «Ходімо зі мною і ти побачиш, як вони виробляють іще гірші мерзоти. ¹⁴ Тоді він привів мене до входу у північну браму дому Господа, і я пробачив жінок, що сиділи там, голосячи по Таммузу^[ak]. ¹⁵ Він сказав мені: „Чи бачиш ти це, сину людський? Ти побачиш іще гірші мерзоти, ніж ця”».

¹⁶ Тоді він привів мене у внутрішній двір дому Господа, і там, при вході до храму між притвором та вівтарем, було близько двадцяти п’яти чоловік. Спинами до храму Господнього, обличчям на схід, вони низько вклонялися сонцю.

¹⁷ Він сказав мені: «Чи ти бачиш це, сину людський? Чи повсякденна це справа для дому Юдиного чинити цю мерзоту, якою вони зайняті тут? Чи мусять вони також наповнити землю насильством і постійно пробуджувати мій гнів? Дивись, вони навіть проколюють собі носи!^{[al] 18} Ось чому Я покажу їм Свій гнів. Я дивитимуся на них без співчуття і не помилую їх. Хоча вони й кричатимуть мені у вуха, Я не слухатиму їх».

Смерть ідолопоклонців

9 І почув я, як Він голосно вигукнув: «Приведи сюди відповідальних за покарання міста, кожного з його руйнівною зброєю в руках^[am]». ² І я пробачив шість чоловік, що наближалися від верхньої брами, зверненої на північ, кожен із смертоносною зброєю у руці. З ними був чоловік, одягнений у полотняний одяг^[an], із писарським приладдям при боці. Вони підійшли й зупинилися поряд з бронзовим вівтарем.

³ Тепер слава Бога Ізраїлю піднялася з-над Херувима, над яким вона перебувала, і перенеслася до порогу храму. Тоді Господь звернувся до чоловіка у полотняному вбранні, що мав писарське приладдя при боці. ⁴ Він сказав йому: «Пройди по всьому Єрусалиму і постав знак на чолах тих, хто сумує та тужить через усю мерзоту, що чиниться в місті».

⁵ А іншим він сказав, і я це чув: «Ідіть за ним по місту і вбивайте без милосердя і співчуття. ⁶ Забивайте на смерть старих чоловіків та молодих хлопців, дівчат, жінок та дітей, але не чіпайте жодного, хто має знак на чолі. Починайте з моєї святині». Тож вони почали зі старійшин, що були перед храмом. ⁷ Тоді він сказав їм: «Оскверніть храм і наповніть тілами вбитих подвір’я. Ідіть!» Тож вони пішли й почали вбивства по всьому місту. ⁸ Поки вони вбивали, я лежав долілиць вигукуючи: «О, Господи Боже! Невже ти збираєшся винищити всю решту Ізраїлю в цьому виливі своєї люті на Єрусалим?»

⁹ Він відповів мені: «Цей гріх дому Ізраїля та Юди неймовірно великий; земля залита кров’ю, і місто повне кривди. Вони кажуть: „Господь покинув землю. Господь не бачить”. ¹⁰ Тож Я дивитимуся на них без співчуття і милосердя, але поверну на їхні голови те, що вони накоїли». ¹¹ Тоді чоловік у полотняному вбранні з писарським приладдям при боці прозвітував такими словами: «Я зробив так, як Ти наказав».

Слава йде від храму

10 Я подивися й побачив щось подібне до престолу з сапфіру над простором, що був над головами Херувимів. ² Господь сказав чоловікові в полотняному вбранні^[ao]: «Іди поміж коліс під Херувимами. Набери повні жмені розжареного вугілля з-під Херувимів і розкидай його по місту». Тож він пройшов повз мене. ³ Херувими саме стояли праворуч^[ap] від храму, коли чоловік увійшов і хмара оповила внутрішнє подвір’я. ⁴ Тоді Слава Господа піднялася з-понад Херувимів і перенеслася до порогу храму. Хмара наповнила храм, і подвір’я було сповнене сяйвом слави Господа.

⁵ Звук Херувимових крил долітав аж до зовнішнього подвір’я, як голос Всемогутнього Бога, коли Він говорить. ⁶ Коли Господь звелів чоловікові в полотняному вбранні: «Візьми вогонь з-поміж коліс, з-поміж Херувимів»,—чоловік увійшов і зупинився поряд з колесами. ⁷ Тоді один з Херувимів простягнув руку до вогню, що був між ними. Він узяв трохи вогню й поклав у руки чоловіка в полотняному вбранні, а той узяв вогонь і вийшов.

⁸ Під крилами в Херувимів можна було побачити щось таке, що нагадувало руки людини. ⁹ Я подивився й побачив поряд з Херувимами чотири колеса, по одному біля кожного з Херувимів; колеса виблискували, мов хризоліт. ¹⁰ На вигляд усі чотири були подібні: кожне, мов колесо, що перетинає інше. ¹¹ Коли вони рухалися, то йшли в будь-якому з чотирьох напрямків, куди Херувими поверталися; колеса не оберталися, коли Херувими йшли. Вони йшли в будь-якому напрямку, куди була повернена голова і, йдучи, не оберталися. ¹² Всі тіла кожного з них: їхні спини, руки, крила—були вкриті очима, як і їхні четверо коліс. ¹³ Я чув на власні вуха, що колеса називалися «вихором»^[aq]. ¹⁴ Кожен із Херувимів мав чотири обличчя: одне обличчя—бика^[ar], друге—людини, третє—лева, і четверте—орла. ¹⁵ І Херувими піднялися вгору. Це були ті живі істоти, яких я бачив біля каналу Кевар^[as]. ¹⁶ Коли Херувими рухалися, колеса при них рухалися, і коли Херувими розгорнули крила, щоб злетіти з землі, колеса лишалися при них. ¹⁷ Коли Херувими стояли спокійно, вони теж стояли спокійно, і коли Херувими здіймалися вгору, вони здіймалися разом з ними, бо вітер^[at] був у колесах.

¹⁸ Тоді слава Господа відійшла від порогу храму і стала над Херувимами. ¹⁹ Херувими розгорнули крила і знялися з землі на моїх очах. І коли вони летіли, колеса лишалися при них. Вони зупинилися біля входу до східної брами дому Божого і слава Бога Ізраїлю була над ними. ²⁰ Це були живі істоти, яких я бачив під Богом Ізраїлю біля каналу Кевар, і я зрозумів, що то були Херувими. ²¹ Кожен мав чотири обличчя і чотири крила, а під їхніми крилами було щось схоже на руки людини. ²² Їхні обличчя мали той самий вигляд, що й ті, які я бачив біля каналу Кевар. Кожен ішов прямо вперед.

Кара вождям Ізраїлю

11 Потім Дух^[au] підняв мене вгору і приніс до східної брами храму Господнього. Там, біля входу було двадцять п’ять чоловік, та між ними я побачив деяких вождів народу: Яазанію, сина Аззура, та Пелатію, сина Бенаї. ² Господь сказав мені: «Сину людський, це ті люди, що замислюють лихе і дають нечестиві поради в цьому місті. ³ Вони кажуть: „Чи не настане невдовзі час знову ставити будинки? Ми в цьому місті, мов м’ясо в казані”. ⁴ Ось чому пророкуй проти них, пророкуй, сину людський».

⁵ Тоді Дух Господа зійшов на мене і велів мені сказати, що Господь говорить: «Хоч би що ви казали, о доме Ізраїлю, але я знаю що у вас на думці. ⁶ Ви вбили багато людей у цьому місті й наповнили його вулиці мертвими. ⁷ Через те ось що говорить Господь Бог: „Тіла, що ви повикидали, то є м’ясо, а це місто—казан, але він (Навуходоносор) прийде, та забере вас з нього. ⁸ Ви боїтеся меча, та саме меч Я спрямую на вас”».

Так проголошує Господь Бог: ⁹ «Я випроводжу Вас із міста й віддам до рук чужинців. Я покараю вас. ¹⁰ Ви поляжете від меча, і творитиму Я суд над вами на кордонах Ізраїлю. Тоді ви збагнете, що Я—Господь. ¹¹ Так, це місто стане казаном для вас, ані ви м’ясом у ньому. Я творитиму суд над вами на кордонах Ізраїлю. ¹² І знатимете ви, що я Господь, бо ви не дотримувалися моїх заповідей не виконували моїх законів, а підкорилися звичкам довколишніх народів». ¹³ Зараз, коли я пророкую, Пелатія, син Бенаї помер. Тож я впав долілиць і скрикнув голосно: «О, Господи Боже! Невже ти знищиш остаточно залишки Ізраїлю?»

¹⁴ І знову слово Господа дійшло до мене: ¹⁵ «Сину людський, пам’ятай твоїх братів, народ ізраїльський. Їх виженуто^[av] було з рідної країни, та Я їх до землі своєї поверну. Але зараз люди Єрусалима кажуть: „Тримайтеся далеко від Господа! Цю землю віддано нам у наше володіння!”»

Обіцянка повернення Ізраїлю

¹⁶ Через те скажи, що говорить Господь Бог: «Хоч Я й заслав їх далеко між поганами й розкидав по різних країнах, а все ж таки Я ще недовго буду для них святинею в країнах, куди вони пішли. ¹⁷ Через те скажи, що Господь Бог так говорить: „Я зберу вас з-поміж народів і приведу назад із країн, де вас порозкидано, і Я віддам вам землю Ізраїльську знову. ¹⁸ Вони повернуться туди і заберуть геть усі бридкі зображення, мерзенних бовванів.

¹⁹ Я дам їм єдине серце і вкладу в них новий дух^[aw]; Я заберу з їхніх тіл кам’яні серця і дам їм серце з плоті. ²⁰ Тоді вони дотримуватимуться Моїх заповідей і старанно виконуватимуть Мої закони. Вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом. ²¹ А щодо тих, чиї серця прикипіли до тих бридких зображень та мерзенних бовванів, то я оберну на їхні голови те, що вони наробили”». Так проголошує Господь Бог.

²² Тоді Херувими з колесами розкинули свої крила і слава Бога Ізраїлю перебувала над ними. ²³ Слава Господня знялася з-посеред міста і зупинилася над горою на схід^[ax] від нього. ²⁴ Дух підняв мене вгору й відніс у з’яві до вигнанців у Вавилон, а після цього залишив мене. Потім з’ява, яку я, бачив зникла. ²⁵ І я розповів вигнанцям усе, що Господь показав мені.

Віщування про вигнання

12 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, ти живеш серед бунтівного народу. Вони мають очі, щоб бачити, але не бачать, і вуха, щоб чути, але не чують, бо вони—непокірний народ. ³ Через те, сину людський, поскладай свої пожитки для вигнання і серед ясного дня, на їхніх очах, вибирайся та йди з того місця, де ти був, в інше. Можливо, вони зрозуміють, хоча вони й бунтівний дім. ⁴ Ясним днем, на їхніх очах, винеси свої пожитки, складені для вигнання. Тоді ввечері, на їхніх очах, вийди, як ті, що йдуть у вигнання. ⁵ На їхніх очах, пробий стіну й витягни свої речі крізь пролам. ⁶ Поклади їх на плечі на їхніх очах і винеси в темряву. Закрий своє обличчя так, щоб ти не міг бачити землю, бо я зробив тебе знаком для дому Ізраїлю».

⁷ Тож я зробив так, як мені наказано. Ясним днем я виніс свої речі, спаковані для вигнання. Тоді ввечері я прорив стіну руками, витяг мої пожитки в темряві і, несучи їх на плечах, пішов геть на їхніх очах.

⁸ Вранці слово Господа дійшло до мене: ⁹ «Сину чоловічий чи не питав тебе цей бунтівний дім Ізраїлю про те, що робиш ти? ¹⁰ Скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Це віщування щодо князя Єрусалима і всього дому Ізраїлю, хоч би хто там є”. ¹¹ Скажи їм: „Я—знак для вас. Як я зробив, так буде зроблено і з ними. Вони підуть у вигнання як полонені. ¹² Князь серед них покладе свої речі собі на плече в темряві й піде, і для того, щоб він пройшов, у стіні буде вирито пролам. Він закриє своє обличчя, щоб люди не впізнали його, та через те не бачитиме землю. ¹³ Я розставлю на нього тенета і його буде зловлено в Мою пастку. Я відведу його до Вавилона, землі халдеїв, але він не побачить її^[ay]. ¹⁴ Я розпорошу на всі вітри всіх тих, хто навколо нього: його помічників та його військо—і Я переслідуватиму їх з оголеним мечем. ¹⁵ Вони збагнуть, що Я Господь, коли я розсію їх серед поган і порозкидаю по країнах. ¹⁶ Але я збережу кількох із них від меча, голодомору та чуми, щоб серед народів, куди вони підуть, вони могли визнати всі свої мерзотні звичаї. Тоді вони знатимуть, що Я—Господь”».

¹⁷ Слово Господа дійшло до мене: ¹⁸ «Сину людський, тремти, коли ти будеш їсти їжу і здригайся від жаху коли п’єш воду. ¹⁹ Скажи людям краю: „Ось що Господь Бог говорить про тих, хто мешкає в Єрусалимі та в землі Ізраїльській: „Вони споживатимуть свою їжу у тривозі й питимуть свою воду в розпачі, бо все в країні їхній буде знищено через насильство тих, хто живе там. ²⁰ Нині людні міста лежатимуть спустошені, і земля буде занедбана. Тоді всі узнаєте що Я—Господь”».