Bible in 90 Days
19 Я кедри посаджу в пустелі, акації, оливи,
мирт, кипариси, берест і сосну.
20 Я все це зроблю,
щоб усі бачили і знали, думали й розуміли,
що це зробила Господа рука,
що це створив Святий Ізраїлю.
Господь проти лжебогів
21 Господь, Яків цар, говорить:
«Люди Ізраїлю, принесіть Мені свою справу,
подайте ваші переконливі докази.
22 Нехай ваші боввани скажуть про минулі події,
про їхнє значення,
щоб ми могли їх осягнути й зрозуміти їхні наслідки,
або про майбутнє нехай скажуть нам.
23 Скажіть, що чекає на нас,
щоб ми знали, що ви—боги.
Принаймні зробіть щось добре чи зле,
щоб ми стривожились і злякалися разом.
24 Але ж ви самі—ніхто і ні на що не здатні,
а хто вам поклоняється, той—огидний[a]».
Господь доводить, що Він—справжній Бог
25 На півночі[b] його збудив Я, тож Він прийшов.
Зі сходу кликали його на ймення.
Він топче управителів, немов багно,
немов гончар, що розминає глину.
26 Хто з ваших рукотворних бовванів
з самого початку дав про це нам знати?
Хто попередив, щоб могли сказати: «Він правий».
Ніхто із ваших лжебогів насправді не сказав нічого,
ніхто не попередив, ніхто не чув від них ні слова.
27 Я перший сповістив Сіон,
гінця послав Я до Єрусалима сказати:
«Глянь, поглянь, ідуть вони!»
28 Дивлюся Я, але нема нікого
серед бовванів, хто б пораду дав.
Немає відповіді, коли їх питаю.
29 Вони усі—ніщо,
подоби їхні, наче вітер, безтілесні,
й ні нащо не здатні.
Слуга Господній
42 Ось Мій слуга, обранець Мій.
Йому підтримку надаю, від нього втіху маю.
Свій Дух у нього Я вселив,
народи він розсудить справедливо.
2 Він не кричатиме, він голос не підвищить,
на вулицях його не чутно буде.
3 Він не зламає вже підтятий очерет
і не загасить світло тліючого гнота.
Напевне справедливість ствердить він.
4 Він не зламається і не надломиться,
допоки не встановить справедливість на землі.
Далекі береги чекатимуть його науки.
Господь—творець і правитель
5 Ось що сказав Господь, Бог,
Який створив небеса й розкинув їх,
Хто розпросторив землю і все, що росте на ній,
Який вдихає життя у всіх людей і дає життя всім,
хто ходить по землі:
6 «Я, Господь, до справедливості закликав тебе,
тримав за руку і оберігав.
Я через тебе укладу Угоду з людством,
тебе призначив освітити шлях народам.
7 Ви маєте відкрить незрячим очі,
свободу дати в’язням,
тим, хто у темних казематах скніє.
8 Так, Я—Ягве, Мене так називають.
Я Свою славу не віддам нікому,
не поступлюсь бовванам похвалою,
яка співається Мені.
9 Усе, що передбачив Я, збулось.
Тепер же розповім про те, що вас чекає,
скажу, поки воно не почалось».
Хвальна пісня Богу
10 Хваліть Господа в нових піснях,
в краях далеких піснею Його вславляйте.
Усі, хто морем плаває й живе в безодні океану,
оспівуйте Його.
Далекі береги і острови, усі, хто має там оселю,
співайте Йому славу!
11 Пустелі і міста в пустелях, Господа вславляйте,
і мешканці селищ Кедара теж.
Хай торжествують в пісні мешканці Сели,
з вершин гірських нехай покотиться луна.
12 Хай восхваляють Господа,
нехай Його вславляють у краях далеких.
13 Господь, як воїн, переможно виступає,
немов боєць, Він будить гнів Свій,
вигукує Він згуки бойові
і силою Своєю перемагає ворогів.
Бог терплячий
14 Бог каже: «Я довгий час мовчав,
не промовляв ні слова, стримувався довго.
Тепер, як породілля, закричу,
не стримаю дихання, ані крику.
15 Я знищу гори і узвишшя, і все, чим гори поросли,
я висушу на порох все.
Я ріки поверну в посушливі пустелі
і висушу озера до краплини.
16 Незрячих поведу шляхом, їм невідомим,
вони дорогою незнаною підуть.
Перетворю Я темряву на світло,
покручені шляхи на рівну путь.
Ось що для них зроблю, не полишу самих.
17 А той, хто на бовванам покладається
і хто говорить їм: „Ви—наші боги”,—
того Я відштовхну, того ганьба чекає.
Глухі й сліпі
18 Послухайте всі, хто не чує,
погляньте, хто не бачить, і побачте.
19 Ніхто так не засліплений, як Мій слуга[c],
ніхто так не глухий, як Мій посланець.
Хто ще такий сліпий, як відданий Мені народ,
хто ще такий сліпий, як Господа слуга?
20 Багато бачив ти, та не звертав уваги,
відкриті вуха, та вони не чують».
21 Господь є праведний, тож Він щасливий,
Свою науку зробить славною й великою[d].
22 Але народ був пограбований і ниций,
потрапив в пастку, кинутий за ґрати.
Нема кому ошуканих порятувати,
їх повели, мов здобич.
Нема кому сказати: «Віддай, що взяв!»
23 Хто з вас прислухається до цього?
Хто зверне увагу й послухає заради майбутнього?
24 Хто віддав Якова на пограбування,
хто передав Ізраїль грабіжникам?
Хіба то був не Господь, проти Якого ми згрішили,
шляхами Якого не хотіли йти,
вчення Якого не прийняли?
25 Тому й повернув Господь проти Якова
увесь жар свого гніву і наслав нещадну війну.
Гнів оточив його вогнем, але той не зрозумів,
Він палив його, але той нічого не затямив.
Господь завжди зі Своїм народом
43 Ось що говорить Господь,
Який створив тебе, Якове,
Який зліпив тебе, Ізраїлю:
«Не бійся, бо Я врятував тебе.
Я назвав тебе цим іменем, ти—Мій.
2 Якщо долатимеш глибоку воду,
якщо потрапиш у біду, Я буду з тобою.
Коли перетинатимеш ріки, вони тебе не накриють.
Коли йтимеш по вогню, він тебе не обпалить,
полум’я тебе не дістане.
3 Бо Я—твій Бог, Святий Ізраїлю, твій Рятівник.
Як викуп за тебе Я віддам Єгипет,
в обмін за тебе—Ефіопію та Севу.
4 Тому що ти дорогий Мені,
Я тебе шаную і люблю.
Я віддам людей за тебе,
за твоє життя віддам народи.
Бог поверне Ізраїль додому
5 Не бійся, Я з тобою.
Я приведу твоїх нащадків зі сходу,
Я зберу твоїх людей із заходу.
6 Я звелю півночі: „Віддай їх”.
Я скажу півдню: „Не утримуй їх.
Приведи Моїх синів і дочок
з найвіддаленіших куточків землі.
7 Приведи всіх, хто носить Моє ім’я,
кого Я створив для слави, кого народив як народ”».
Ізраїль—свідок Божий
8 Приведи народ сліпий, хоч має очі,
глухий, хоч має вуха[e].
9 Всі народи зібралися, всі племена посходилися.
Хто з тих богів невірних передбачив теперішні події
або розповів про те, що вже сталося?
Нехай приведуть свідків, щоб засвідчили їхню правду,
щоб люди почули й сказали: «Справді, так було».
10 «Ви—Мої свідки,—каже Господь.—
Мої обранці, Мої слуги.
Я вибрав вас, щоб усі знали Мене й вірили Мені,
щоб зрозуміли, що Я—це Він, єдиний Бог.
Не було до Мене жодного бога,
не буде жодного бога й після Мене.
11 Я—Господь, немає іншого Рятівника, крім Мене.
12 Я прорік, що врятую вас, і зробив це.
Я був з вами у чужих краях.
Ви—Мої свідки,—каже Господь,—та Я—Бог.
13 Я завжди буду Богом.
Не врятуватися нікому від руки моєї.
Ніхто не може перешкодити тому, що Я роблю».
14 Ось що каже Господь, ваш Спаситель, Святий Ізраїлю:
«Заради вас Я пошлю на Вавилон військо
й зламаю всі замкнені брами.
Звитяжні крики халдеїв зміняться на ридання[f].
15 Я—Господь, ваш Святий,
Творець Ізраїлю, ваш Цар».
Бог знову врятує Свій народ
16 Ось що каже Господь,
Який відкрив шлях через море,
стежку в штормових водах.
17 Який вивів колісницю й коня, військо й воїна,
що полягли і вже не підвелися,
щезли, згасли, мов світильник:
18 «Не згадуйте того, що сталося давно,
не думайте про минуле.
19 Ось погляньте, Я збираюся зробити щось нове,
воно вже з’являється. Невже ви не відчуваєте?
Я прокладу дорогу в пустелі,
ріки в безводних степах.
20 Мене прославлятимуть дикі звірі:
шакали та страуси—
бо Я принесу воду в пустелю,
ріки в безводні степи.
Я напою Свій обраний народ,
21 людей, яких Я сотворив для Себе
і які Мене прославлятимуть.
22 Чому ти Мене не покликав, Якове?
Ти, Ізраїлю, справді втомився від Мене.
23 Ти не приніс Мені овець для жертви всеспалення
і не вшанував Мене пожертвами.
Я не змушував тебе приносити хлібні пожертви,
Я не набридав тобі вимогами спалювати запашне куріння.
24 Ти не купував пахучої тростини
і не задовольняв Мене лоєм пожертв.
Але гріхами своїми ти Мене обтяжив,
виснажив Мене своїми хибними ділами.
25 Це Я, тільки Я відпускаю тобі гріхи
заради Себе Самого.
Я не пам’ятатиму твоїх гріхів.
26 Вислови свою справу проти Мене,
тоді посперечаймося про це.
Розкажи, як бачиш справу і доведи, що ти правий.
27 Твій прабатько згрішив
і твої промовці[g] пішли наперекір Мені.
28 Тому Я й позбавив служителів храму їхнього сану,
віддав Якова на поругу[h], Ізраїль на збиткування».
Господь—єдиний Бог
44 Послухай, Якове, слуго мій,
Ізраїлю, обранцю Мій!
2 Ось що каже Господь, Який створив тебе,
в материнському лоні виплекав
і Який тобі допоможе.
Не бійся, Якове, слуго мій,
Ізраїлю,[i] обранцю Мій!
3 Я проллю воду на спраглу землю,
джерела на сухі ґрунти.
Я проллю Свій Дух на твоїх нащадків,
а Своє благословення—на твоїх дітей.
4 І виростуть вони, мов зелені тополі,
як вербоньки над водами.
5 Хтось скаже: «Я належу Господу».
Інший назве себе іменем Якова,
а ще інший напише: «я—Господній»
і надасть собі ім’я: «Ізраїль».
6 Ось що говорить Господь, цар Ізраїлю,
його Спаситель, Господь Всемогутній:
«Я—перший і останній.
Немає ніякого іншого бога, крім Мене.
7 Хто схожий на Мене?
Нехай тоді скаже,
проголосить себе й Мене переконає.
Хто ще з давніх-давен передбачив майбутні події?
Нехай той скаже нам, що буде далі!
8 Не бійтесь, не лякайтеся.
Хіба не Я давно вам розповів і проголосив,
що буде далі?
Ви—мої свідки[j]. Хіба є ще бог, крім Мене?
Немає ніякої іншої „Скелі”, крім Мене.
Я знаю, що Я—один!
Лжебоги непотрібні
9 Хто створює бовванів—той нікчема.
Не варті й шеляга і ті божки, яких вони цінують.
Люди, що свідчать на користь бовванів—
сліпці та нікчеми,
тому й пошиті в дурні будуть.
10 Хто б робив божка чи виливав боввана,
який не дає користі?
11 Всі, хто поклонявся їм, посоромлені.
Майстри, які зробили лжебога,—тільки люди.
Нехай усі вони зберуться й перед судом постануть,
тоді їм буде страшно й соромно.
12 Коваль відділяє шмат металу
й над гарячим вугіллям придає йому форму молотками,
формує силою рук своїх.
Коли він голодніє, то втрачає силу,
а коли не п’є води, то стомлюється.
13 Тесляр натягує пофарбований шнурок,
окреслює контури стилом,
а потім різцем вирізає фігурку.
Він придає їй подобу людини,
наділяє людськими рисами боввана,
що житиме в божниці.
14 Він рубає кедри або ж вибирає кипарис чи дуб.
Він може посадити кедр, якого поливатиме дощ,
і той виросте високим та міцним
серед інших дерев у лісі.
15 Коли дерево підростає настільки,
що годиться на паливо,
він розрубує дерево, розводить вогнище,
обігріває житло, пече хліб.
А з частини дерева він робить ще й божка
і вшановує його, б’є поклони боввану.
16 Половину дерева він спалює,
на вогнищі смажить м’ясо,
наїдається досхочу, зігрівається й говорить:
„Мені тепло, затишно, дивлюся на вогонь!”
17 Залишок дерева він перетворює на божка,
свого боввана.
Він схиляється перед ним, поклоняючись.
Він молиться й просить: „Врятуй мене, мій боже!”
18 Ці люди не знають чи не розуміють,
вони живуть ніби з заплющеними очима й не бачать,
їхні серця закриті, тому вони й не здатні розуміти.
19 Ці люди не думають, та не мають кебети сказати:
„Я половину дерева спалив на вогнищі і випік хліб,
посмажив і з’їв м’ясо.
А тепер з решти дерева зробити гидоту?
Бити поклони колоді дерев’яній?”
20 Той чоловік не розуміє, що він робить[k].
Його задурманений розум завів його на манівці.
Він не може врятуватися, не може сказати:
„Я ж тримаю в правиці лжебога”.
Боже, допоможи Ізраїлю!
21 Пам’ятай про це, Якове,
не забудь, Ізраїлю, бо ти—слуга Мій.
Я витворив тебе, тому ти, Ізраїлю—Мій слуга,
про тебе Я ніколи не забуду.
22 Твої провини Я, мов хмари, розігнав,
твої гріхи розсіяв, мов туман.
До мене повернись, бо врятував тебе Я.
23 Співайте, небеса, бо все Господь створив!
Радій і веселися, земле, до підземних царств.
Почніть співати гори і ліси, й дерева,
бо Якова Господь звільнив,
бо Він являє славу в Ізраїлі».
24 Ось що сказав Господь, ваш рятівник,
Який у материнськім лоні вас створив:
«Я—Господь, Творець усього.
Я Сам розкинув небеса,
Я землю Сам розширив.
25 Це Я розвінчую пророків передбачення фальшиві,
це Я висміюю всіх віщунів.
Це Я знітитися примушую мудрагелів,
їхні знання перетворюю на дурницю.
26 Я Той, Хто все здійснить, що говорив слуга Мій,
Хто виконає слово посланців Своїх.
Я Сам підтверджу, що Єрусалим заселять люди знову,
що відбудуються міста Юдеї,
Я підніму Єрусалим з руїни.
27 Це Я скажу: „Сухим стань, океане!”
Я осушу усі ваші річки.
28 Це Я про Кира[l] розповім усім:
„Він—мій пастух, робитиме він те, що Я захочу.
Він скаже про Єрусалим,
що відродитись має місто знову,
про храм, що знову мусить він піднятись”».
Бог обирає Кира для звільнення Ізраїлю
45 Ось що Господь царю-обранцю[m] Киру мовить:
«Тебе за праву руку Я тримаю,
допоможу тобі Я підкорить народи інші,
забрати владу у царів.
Я двері відчиню перед тобою,
щоб брами міста незачинені були.
2 Попереду Я йтиму, розрівняю гори
і розіб’ю ворота металеві,
залізні переріжу Я засуви.
3 Віддам тобі скарби, що в темряві принишкли,
усе багатство, що по схованках лежить,
аби ти знав, що Я—Господь,
Бог Ізраїлю, що на ймення зве тебе.
4 Заради Якова, слуги Мого,
та Ізраїля, вибраного Мною,
назвав тебе таким ім’ям і дав тобі звання[n],
хоча й не знаєш ти Мене.
5 Я є Господь, немає іншого такого;
крім Мене, Бога не існує.
Я укріпив тебе,[o] хоч ти Мене й не знаєш.
6 Я це зробив, аби народи з Заходу до Сходу знали,
немає іншого нікого, орім Мене,
що Я—Господь, що Бога іншого їм не дано.
7 Я створюю пітьму і світло,
приношу Я багатство і несу біду.
Це Я, Господь, усе творю.
8 Хай хмари проливаються добром,
нехай відкриється земля і проросте спасінням,
хай праведності паростки несуть життя.
Це Я, Господь, створив усе його[p]!
Бог керує Своїми творіннями
9 Горе тому, хто вступає у суперечку з Творцем.
Він, як глиняний черепок між багатьох побитих глечиків.
Хіба питає глина гончара, що її ліпить:
„Що ти робиш?” або „Немає руків’я?”
10 Лихо тому, хто питає батька:
„Кого ти зачинаєш?”
Хто звертається до матері з питанням:
„Кого ти народжуєш?”»
11 Ось що Господь говорить,
Святий Ізраїлю, його Творець:
«Мене допитуватись будете ви про дітей Моїх,
а чи накази віддавати щодо того, що Я зробив?
12 Створив Я землю і людей на ній.
Я небеса напнув Своїми власними руками,
військам Небесним[q] Я даю накази.
13 Я Кира спонукав творити добру справу,[r]
Йому Я простелю дорогу рівну.
Він Моє місто знову відбудує,
звільнить Моїх вигнанців без всякої оплати чи винагороди».
Так говорить Всемогутній Господь.
14 Ось що Господь каже:
«Багатства Єгипту, скарби Ефіопії стануть твоїми.
Севійці, високі та дужі, до тебе перейдуть
й покірно йтимуть за тобою в ланцюгах,
до ніг впадуть й молитися до тебе будуть, кажучи:
„З тобою лише Бог, і іншого немає Бога”.
15 Звичайно, Боже, Ти для нас незримий,
Бог Ізраїлю, наш Спаситель.
16 А хто бовванів робить, ті зазнають сором і ганьбу,
в немилості відринуті, підуть.
17 Господь дав порятунок Ізраїлю,
навіки перемогу дарував йому.
Ви не зазнаєте ні сорому, ані зневаги на віки.
18 Господь дав небесам життя.
Він—Бог. Він землю сформував і сотворив,
зробив міцною, витривалою її.
Створив її, аби не пустувала,
аби населена була».
Господь говорить: «Я—Господь,
богів немає інших.
19 Я не робив із цього таємниці,
не говорив у темних тайниках землі.
Нащадкам Якова Я не казав
шукати Мене десь у темних землях, там, де пустка.
Бо Я—Господь, Який каже правду,
все, що говорю,—справедливо».
Господь доводить, що Він—єдиний Бог
20 Усі народи уцілілі, зберіться і прийдіть до Мене.
Усі, хто носить дерев’яних бовванів
і молиться богу, який не може їх спасти,
хто не має знань,
21 прийдіть, порадьтеся між собою і викладіть справу:
«Хто проголосив це з давніх давен?
Хто передбачив це ще в незапам’ятні часи?
Хіба не Я, Господь, зробив це?
Немає Бога іншого, крім Мене,
справедливого Бога, Спасителя.
Я—єдиний Бог!
22 Поверніться до Мене і будете врятовані,
всі народи в усіх кінцях землі.
Тому що Я—Бог, і немає іншого Бога.
23 Своїм іменем Я клянусь
і обіцяю, що правду мовлю.
Ця клятва буде непорушна.
Кожне коліно прихилиться переді Мною,
і кожний язик присягне на послух Мені.
24 Вони казатимуть: „Правда і сила тільки у Господа.
Усі, хто гнівався на Нього,
прийдуть до Нього й будуть осоромлені”».
25 Усі нащадки Ізраїля
знайдуть справедливість у Господа[s]
і будуть Його прославляти.
Лжебоги непотрібні
46 Бел[t] схилився,
а Нево[u] зігнувся в ганьбі переді мною.
Їхніх бовванів поклали на спини худоби та тварин;
вона—важка ноша, яку має тягнути змучена худоба.
2 Обох зганьблених кинули на землю.
Вони не могли врятувати навіть власних бовванів
і самі потрапили в полон.
3 Послухай мене, роде Якова,
усі, хто вцілів у родині ізраїльській!
Я носив вас з народження,
Я підтримував вас з материнського лона,
4 і буду це робити, доки не постарієте.
Навіть коли посивіє ваше волосся, Я носитиму вас.
Я вас створив і піклуватимуся про вас, і вас врятую.
5 З ким ви можете порівняти Мене?
Хто Мені рівний?
6 Ті, хто легко виймає золото з гаманця і витрачає його,
хто важить срібло на терезах,
ті наймають ремісника, і він виплавляє з нього бога.
Вони схиляються перед ним
і вшановують його.
7 Вони піднімають його на плечі, несуть,
встановлюють у певному місці.
Там він і стоїть непорушно.
Коли хтось виплакує свій біль йому,
він не відповідає.
Він нікого не визволить із біди.
8 Пам’ятайте про це і будьте сильними.
Нагадуйте собі про це, грішники.
9 Пам’ятайте про те, що було давно.
Тому що Я—Бог, і нікого іншого з богів немає.
Я—Бог, і немає жодного схожого на Мене.
10 Я говорив вам від початку про те, що буде в кінці,
і вже давно Я розповів вам про те, чого ще не було.
Мої наміри здійсняться, все що Я хочу, Я звершу.
11 Я призву орла з далеких країв,
чоловіка покличу, щоб здійснив те, що Я надумав.
Що Я сказав, те й здійсню,
зроблю те, що задумав.
12 Послухайте Мене,
непоступливі й далекі від справедливості.
13 Вже наближається справедливість,
Моє спасіння не забариться.
Я принесу порятунок Сіону
й наділю славою Ізраїль.
Боже послання до Вавилона
47 О, діво вавилонська, опустись,
сядь в порох земний.
Сиди вже не на троні,
а на землі, дочко халдейська[v].
Тебе не називатимуть тендітною та ніжною.
2 Зніми покривало і жорна у руки візьми,
молоти зерно починай.
Розв’язуй спідницю, відкрий свої ноги,
крокуй через ріки[w].
3 Відкриється твоя голизна, твій сором побачать[x].
Помщуся Я тобі, нікого не помилую, скараю.
4 Спаситель наш Господь Усемогутній—
Святий Ізраїлю.
5 Говорить Господь: «Сиди й мовчи, іди в пітьму,
халдейська дочко».
Не називатимуть тебе більш царицею всіх царств.
6 Я розлютивсь на Свій народ,
позбавив його честі й шани.
Я віддав людей у твої руки,
але ти доброти до них не проявила,
ярмо тяжке звалила навіть на старих.
7 Ти говорила: «Житиму повіки,
царицею навіки буду я».
Ти не подумала про те, що наробила,
ти не замислилась над тим, що трапиться пізніше.
8 Послухай-но тепер, любителько утіх!
Сидиш ти самовпевнено й безпечно,
себе ти переконуєш у тому,
що ти єдина, і нема подібної до тебе:
«Не буду я вдовою і дітей не втрачу».
9 Але пізнаєш те і інше ти раптово,
того ж дня.
Дітей своїх ти втратиш, і не стане чоловіка,
хоча і вмієш ворожити, і великі чари маєш.
10 Себе безпечно почувала ти, хоч зло несла,[y]
ти думала, ніхто тебе не бачить.
Твої знання і мудрість тебе не тим шляхом вели.
Ти думала: «Єдина я така. Нема нікого поруч».
11 Але й сама незчуєшся, коли насуне лихо.
Прийде біда, не зможеш зупинити,
впаде на тебе так раптово горе,
що ти уникнути його не зможеш.
12 Закляттями займайся й далі,
поширюй чари ті, якими з юності займалась,
можливо, поміч матимеш від них,
а, може, ти когось злякаєш.
13 Знесилилась ти вже від радників своїх численних.
Хай звіздарі тобі прийдуть на поміч,
нехай врятують ті, хто зорі споглядає,
хто провіщає, дивлячись на новий місяць,
що станеться з тобою.
14 Поглянь, вони, мов солома,
їх полум’я умить поглине.
Їм не дано себе спасти від нищівної сили ватри,
бо це не вогнище, щоб біля нього грітись,
не те багаття, щоб сидіть навколо.
15 Такими тобі стали всі, з ким працювала,
із ким ти торгувала з юних літ.
Усі вони своїм шляхом підуть,
ніхто тебе не буде рятувати.
Бог править світом
48 Господь говорить: «Вислухай ось що, роде Якова,
який носить ім’я Ізраїль.
Слухайте, нащадки Юди,
що клянуть я іменем Господнім,
хто визнає Бога Ізраїлю,
хоча неправедно й нещиро.
2 Бо ви себе вважаєте дітьми святого Міста[z],
що покладаються на Бога Ізраїлю,
ім’я Якого—Всемогутній Господь.
3 Давно Я вам, прорік усе, що сталося тепер,
Я попередив вас заздалегідь.
Я доніс цю новину до вас,
і ось раптово Я обіцяне звершив.
4 Мені відома ваша непоступливість,
бо шия ваша—то залізні м’язи,
а чола, неначе бронзові вони.
5 Я сповістив про все те наперед,
до того ще, як відбулись ці події.
Я це зробив, щоб ви сказати не могли,
що то боввани все зробили,
що дерев’яні й металеві образи
усе те спричинили.
Бог карає Ізраїль, щоб очистити його
6 Ти чув про це, тож осмисли все ще раз.
А ви хіба не будете розповідати про них?
Тепер же розповім нове,
про ті події, про які ще невідомо.
7 Бо відбувається це зараз, не колись,
ви до сьогодні ще про них не чули,
тому й сказати не зможете: „Я все вже знаю”.
8 Не чув ти і не знав про це,
бо вже давно закриті твої вуха.
Я знав напевне про твою невірність,
що ти повстанцем прозваний із пелюшок.
9 Не буду гніватись заради імені Свого
і стримаюся, щоб не знищити тебе,
аби Моє терпіння люди вихваляли,
щоб не віддати іншим славу ту,
що істинно Мені належить.
10 Я очистив тебе, та не так,
як у полум’ї срібло гартують,
Я тебе перевірив в горнилі страждань.
11 Для Себе, для імені Свого Я це зробив,
бо не повинно осквернятися Моє ім’я,
щоб бовванам не віддати славу ту,
що істинно Мені належить.
12 Народе Якова, послухай,
до вас звертаюся Я, люди Ізраїлю!
Я—Бог, Я—Перший і Останній.
13 Моя рука підвалини землі заклала,
правицею розкинув небеса Я.
Я їх покличу, і вони переді Мною стануть.
14 Зберіться всі разом, послухайте Мене.
Хто з цих бовванів все це передрік?
Кира Господь обрав[aa], щоб виконав Господню волю,
щоб з Вавилоном і халдеями зробив усе,
що спланував Господь.
15 Так Я сказав, це Я його покликав.
Це Я його привів, і він уповні виконає справу.
16 До Мене підійдіть і вислухайте ось що!
Ще від початку не робив Я з цього таємниць.
Відтоді, як це сталось, Я був там».
Господь, Володар Мій, послав мене і Дух Свій все це тобі доповісти. 17 Ось що Господь каже, твій Рятівник, Святий Ізраїлю:
«Це Я, Господь, твій Бог, настановляю на добро тебе
і праведним шляхом веди, яким потрібно йти.
18 Коли б ти в заповіти вслухався Мої,
то приливало б, як ріка, твоє добро.
А твій рятунок,
наче як хвиль морських прибій.
19 Було б твоїх нащадків стільки, як піщинок,
не перервався б рід, твоє ім’я
не знищене було б переді Мною.
20 Йдіть з Вавилона, втікайте від халдеїв!
Возрадуйтеся і оповістіть,
розголосіть цю новину усьому світу.
Нехай в усі кутки землі долине:
„Порятував Господь Свого слугу Якова”.
21 Вони не знали спраги, коли Він вів їх по пустелі,
бо змусив воду Бог із скелі потекти,
Він скелю розітнув і ринула вода.
22 „Немає миру злісним, нечестивим”».
Так говорить Господь.
Слуга Божий
49 Послухайте мене, з усіх кінців землі народи,
послухайте, всі люди, хоч би де жили!
Ще до народження призвав Господь мене Йому служити,
Моє ім’я назвав, коли я в материнськім лоні був.
2 Мені Він мову вигострив, мов разючий меч,
та захищає в затінку руки Своєї.
Мов гостру стрілу, мене відшліфував Господь,
надійно в сагайдаці заховав.
3 Сказав Господь мені: «Слуга ти Мій,
Ізраїлю, прославлюсь Я тобою».
4 А я подумав: «Даремно я трудився тяжко,
віддав всі сили марно, надаремне.
Але не сумніваюсь,
що Господь мені віддасть належне,
Він вирішить, що дати мені як нагороду».
5 Господь створив мене в утробі,
щоб Його слугою був я.
Щоб Якова народ повернув до Нього,
щоб Ізраїль зібрався до Нього.
В очах Господніх шану мав,
Бог мій силою Своєю наділив мене.
6 Тепер Він каже: «Немає важливішого слуги для Мене,
тож Я повинен повернути Якова народ,
народ Ізраїлю вцілілий повернуть додому.
Зроблю тебе Я світлом для решти народів,
щоб порятунок Мій дійшов у всі кінці землі».
7 Ось що сказав Господь Святий,
Визволитель Ізраїлю тому,
кого народ зневажив, зненавидів,
тому, хто є рабом царів:
«Царі, побачивши тебе, на ноги підведуться,
правителі поклони будуть бити».
То через Господа, Який довів Свою вірність, через Святого Ізраїлю, Який обрав тебе.
День спасіння
8 Господь каже:
«Твої молитви відізвалися в Мені,
Я добротою відповів тобі,
Я допоміг тобі, як визволив тебе з біди, опікувавсь тобою
й доручив донести Заповіт до людства,
підняти землю із руїн, вернути спадок розграбований тому,
хто володів одвіку ним.
9 Ти сказати в’язням мусиш: „Вільні ви, ідіть!”
І в темноту послати гук: „Виходьте із пітьми”.
Вони знайдуть, чим годуватись по дорогах,
і голі пагорби їм пасовиськом стануть.
10 Вони не знатимуть ні голоду, ні спраги.
Їм не дошкулить сонце і пустельний вітер,
бо Той, Хто дає їм втіху, поведе їх далі
і виведе їх до джерельної води.
11 Всі гори Я перетворю на шлях широкий,
піднімуться Мої путі.
12 Погляньте, поспішають люди із далеких мандрів,
ідуть і з півночі, і з заходу додому,
а дехто—з Асуанської землі (Єгипту)».
13 Співайте, небеса, возрадуйся, щаслива земле,
наповніться веселими піснями, гори.
Тому що втішив Свій народ Господь,
Він співчуває бідакам Своїм.
Сіон, покинута жінка
14 Але Сіон сказав: «Мене Господь покинув,
Володар мій забув мене».
15 Господь сказав:
«Хіба забути жінка може дитинча своє,
чи може не жаліть дитя, що народила?
Якби вона й могла забути, то Я повіки не забуду.
16 Поглянь, твоє ім’я тавровано вже на Моїх руках,
я думаю про Тебе без зупинки[ab].
17 До тебе діти твої рідні поспішають,
від тебе підуть всі, хто руйнував тебе і мучив.
18 Зведи угору зір, кинь погляд пильний.
Всі твої діти гуртуються і йдуть до тебе».
Господь сказав: «Так само правда, як і те, що Я живу,
ти їх носитимеш, як діадему,
ти їх вдягатимеш, мов наречена.
19 Я справді зруйнував тебе й понівечив,
тебе на землю Я пожбурив,
але тепер твоя земля наповниться людьми,
на її теренах вони тіснитись будуть.
Підуть у небуття усі, хто руйнував її.
20 Народжені на чужині, твої нащадки
до тебе якось завітають і промовлять:
„Нам тісно тут, замало місця,
дай ще землі нам, щоби селитись ми могли”.
21 Тоді себе на самоті спитаєш:
„Хто народив мені усіх дітей?
Я втратила своїх дітей, не можу мати інших,
була у вигнанні, поневірялась у краях чужих.
Хто ж виростив, підняв на ноги цих синів?
Самотньою лишилась я, то звідкіля ж вони прийшли?”»
22 Ось що сказав Господь, мій Володар:
«Я помахом руки народам знак подам,
Я стяг звитяжний піднесу, щоб кожен бачив.
До тебе принесуть синів в обіймах,
дочок твоїх тобі доставлять на плечах.
23 Царі навчатимуть твоїх дітей,
про них царівни піклуватись будуть.
Вони вклонятимуться тобі низько
і цілуватимуть підошви ніг твоїх.
Тоді ти зрозумієш: Я—Господь,
не розчарується ніхто, хто в Мене вірить».
24 Чи можна в переможця відібрати здобич,
або відбити полоненого, щоб той утік?
25 Ось що Господь говорить:
«Так, відберуть у переможців полонених,
повернуться трофеї тим, кому належали раніше.
Я власноруч піду на ворогів твоїх,
щоб врятувати твоїх дітей.
26 Я змушу ворогів твоїх давитися своєю плоттю,
від крові власної сп’яніти, наче від вина.
І зрозуміють всі, що Я—Господь, твій Рятівник,
твій Визволитель, Бог Якова могутній».
Кара ізраїльтянам—за їхні гріхи
50 Господь говорить: «О народе Ізраїлю!
Ти думаєш, що Я розлучився
й вигнав твою матір (Єрусалим)?
Де ж посвідка про те, що Я розлучився з нею?
Чи кредиторам Я віддав вас як заклад?
О ні, вас продано за ваші всі гріхи,
а матір вашу вислано ваші вчинки.
2 Чому нікого не зустрів, коли Я йшов до тебе?
Чому ніхто не відізвавсь, коли Я кликав?
Хіба Моя рука коротка, щоб дістати вас і врятувати?
Хіба не маю досить сил, щоб визволити вас?
Коли звелю Я, море висихає,
коли захочу, то ріки обезводню на пустелю,
вся риба зігниє без води, помре від спраги.
3 Я одягаю небеса у темінь,
волосяницю жалобну накидаю на небозвід.
Божі слуги справді залежать від Бога
4 Господь, мій Володар, навчив мене,
що слід казати цим понурим людям,
щоб знав я,
як підтримати і втішити слабкого.
Щоранку Він будить мене і повчає,
як учня, який мусить уважно слухати.
5 Господь, мій Володар, відкрив мені вуха,
і я не пішов проти Нього,
не повернувся до Нього спиною.
6 Я підставив спину тим, хто б’є мене,
а щоки тим, хто скуб мою бороду.
Я не сховав обличчя,
коли мене ображали й обпльовували.
7 Господь, мій Володар, допомагає мені,
тому й не зачепили мене людські кривди.
Я буду непохитний, бо переконаний,
що Він мене в тяжку годину не полишить.
8 Вже близько Той,
Хто проголосить мою безневинність.
Той, хто мене звинувачує, нехай прийде до мене,
підемо разом до суду тоді, щоб нас розсудили.
9 Погляньте, Господь, мій Володар, допомагає мені.
Хто скаже, що я винний?
Усі ці люди згинуть, як одяг, поточений міллю.
10 Хто з вас шанує Господа
і підкоряється його слузі?
Усі, хто блукає в пітьмі, без світла,
мусять довіритися Господу,
покластися на свого Бога.
11 Послухайте, всі, хто розпалює вогонь
і засвічує смолоскипи[ac].
Ходіть у полум’ї вашого вогнища,
серед смолоскипів, які ви самі запалили[ad].
Ось що з вами буде від руки Моєї:
ви сконаєте в муках[ae]».
Ізраїль мусить бути подібним до Авраама
51 Ось слово Господа:
«Послухайте Мене, хто прагне жити як належить,
усі, хто звертається до Господа по допомогу.
Подумайте про Авраама, батька вашого,
„скелю”, від якої відкололись.
2 Подумайте про Сарру, яка вас народила.
Авраам був самотній, коли Я покликав його,
але Я благословив його і послав йому багато дітей.
3 Господь втішить зруйновану країну та Сіон.
Пустища Він зробить квітучими, немов сади Едема,
пустелі стануть схожими на Господні сади.
Люди заживуть у щасті й радощах.
Вдячні Господу, вони оспівуватимуть Його в піснях.
4 Народе Мій, Мене послухай,
прислухайся, що Я скажу!
Я вчення людям дам Своє,
Мої закони принесуть народам світло!
5 Моя звитяга близько вже,
Мій порятунок наближається невідворотно,
рукою власною почну судить людей.
На Мою силу покладаються далекі береги
і ждуть Моєї влади.
6 До неба очі підведіть
й на землю гляньте під ногами.
Розтануть, наче дим, небеса,
і зноситься земля, немов старе вбрання,
а ті, хто мешкає на ній, помруть.
Але немає меж спасінню справедливому Моєму.
7 Послухайте Мене усі, хто знає, що є правота,
в чийому серці Мій закон живе.
Не бійтеся того, що лиходії скажуть,
образи їхні не беріть до серця близько.
8 Бо міль поточить їх, як одяг, як вовну, черви їх зжеруть.
Але Мій справедливий порятунок переживе віки,
Моє спасіння в поколіннях відізветься». Так говорить Господь.
Рука Божа спасе людей
9 Прокинься й підведись!
Могутня стань, руко[af] Господня.
Повстань, як у старі часи, як у віки минулі.
Чи то не ти Рагава[ag] порубала на шматки,
чудовисько морське проткнула наскрізь?
10 Чи то не ти, хто осушив морські глибини,
безодню водну по краплині позбирав?
А чи не ти шляхи проклала крізь товщі вод,
щоби люди, порятовані тобою, могли пройти?
11 Тому люди, Господом врятовані, повернуться додому,
і на горі Сіон почнуться щастя співи.
Їх щастя безкінечне увінчає, мов корона,
й настануть тоді щастя й радість,
і згинуть сум і страх.
12 Господь говорить: «Я єдиний Я вас втішити умію.
Чому боятися людини мусиш, яка помре,
котра так само смертна, як трава?
13 Хто ти, що Господа, творця свого забув,
забув Того, хто небеса розкинув і землю сотворив?
Хто ти, що цілий день тремтиш від страху,
лякаючись гніву гнобителів,
що намір мають знищити тебе?
Куди ж поділась лють усіх, хто тебе гнобив?
Де ті, хто намагався знищити тебе?
Погинули вони!
14 Звільнять знедолених, їх випустять на волю,
вони в темниці не загинуть.
Для них завжди знайдеться хліб.
15 Я—Господь, твій Бог,
Який на морі хвилі з ревом котить».
Господь Всемогутній—ось ймення Його.
16 Свої думки Я вклав в твої уста, мій служе,
сховав тебе у затінку руки Моєї.
Я скористаюся тобою, щоби створити нові небеса,
та землі підвалини закласти.
Ти навчиш Ізраїль бути вірним народом Моїм.
Бог покарав Ізраїль
17 Прокинься, збудись, піднімися, Єрусалиме,
якому випало з руки Господньої прийняти
і випити чашу гніву Божого до дна.
Її ти випив і ні краплі не лишив.
Достатньо там було, щоб захитався ти безсило.
18 Немає нікого, хто б повів Єрусалим,
жоден з народжених нею дітей не годен на це.
Жоден з вихованих нею синів не очолить її[ah].
19 Два нещастя на тебе звалилося:
руйнування й спустошення, голод і вбивства.
Хто тужитиме за тобою? Хто втішить тебе?
20 Заслабли твої діти.
Вони лежать на розі кожної вулиці,
мов ті антилопи в сітях,
охоплені Господнім гнівом, Божим докором.
Та Бог карав їх до тих пір,
доки не в силах вже були виносити страждань.
21 Тому вислухайте Мене всі, хто постраждав,
хто сп’янів, але не від вина,
а від отрути смертельної.
22 Господь, ваш Володар, ваш Бог,
Який захищає Свій народ, ось що вам каже:
«Погляньте, Я взяв з ваших
рук чашу смертельної отрути,
що змушує людей заточитися.
Ви вже не питимете з цієї чаші,
чаші Мого гніву.
23 Я віддам її в руки тим, хто змусив вас страждати,
хто наказав вам: „Падайте додолу,
щоб ми потопталися по ваших тілах”.
Ви зрівняли свої спини з землею,
а вони топталися по них, як наче йшли по вулиці».
Ізраїль буде врятовано
52 Прокинься, збудися, Сіоне,
вдягнися у силу свою.
Вберися у шати прекрасні,
Єрусалиме, місто святе.
Нечисті чужинці[ai] більше не ввійдуть у брами твої.
2 Зведись на ноги, пил останній обтруси,
Єрусалиме полонений.
Ослабне зашморг на шиї своїй,
полонена дочко Сіону.
3 Господь говорить: «Тебе віддали задарма,
і звільнять тебе без срібла».
4 Ось що Господь, мій Володар каже:
«Колись Мій народ пішов у Єгипет,
щоб жити там чужинцем.
Та потім Ассирія пограбувала Мій народ».
5 «А що Я бачу тепер?—Говорить Господь.—
Мій народ забрали задарма.
Ті, хто править ним, збиткуються з нього.
Цілий день богохулять,
зневажаючи Моє ім’я.
6 Тому Моє ймення знатиме Мій народ.
Через це у належний час вони знатимуть,
що це Я кажу: „Ось Я”[aj]».
7 Яке то диво, чекати появи жаданого посланця на горі,
що несе їм добру новину,
що спасіння проголосить.
Він Сіону повідомить:
«Ваш Бог—то Цар!»
8 Послухайте! Сторожа[ak] ваша галас підняла,
хай вибухає дружна пісня щастя.
Вони на власні очі бачать,
що на Сіон вертається Господь.
9 Руїни Єрусалима!
Веселу пісню нашу підхопіть!
Тому що дав Господь утіху Своїм людям,
Він визволив Єрусалим.
10 Перед очима всіх народів,
привселюдно Господь святу силу проявив.
Тепер в усіх кінцях землі
побачать всі спасіння, що наш Бог несе.
11 Ідіть, ідіть, залиште Вавилон,
нечистого нічого не чіпайте.
Виходьте звідти, очищайтесь усі,
хто посуд Господа несе.
12 Ви вийдете із міста неквапливо,
не будете поспішати, мов той втікач,
адже попереду Господь йтиме,
й позаду Бог Ізраїлю охороняти буде вас[al].
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International