Bible in 90 Days
14 Рука Твоя могутня, рука Твоя потужна,
Твоя правиця переможно лине!
15 На правді й справедливості стоїть престол Твій,
любов і вірність—то служниці Твого трону.
16 Благословенний той,
хто впізнає закличний голос Твій,
ходитиме він, Господи, перед Тобою.
17 В Твоє ім’я вони радіють цілий день,
Твої діла величні й рятівні підносять їх.
18 Ти—наша міць вражаюча,
і гордо їхній ріг піднесений—з Твоєї ласки.
19 Щит наш Господу належить,
наш цар—святому Ізраїлю.
20 Сказав Ти в з’яві якось вірному Своєму:
«Я радше оберу помічника, ніж воїна,
Я юнака обрав з-поміж людей.
21 Знайшов Свого раба Давида Я,
помазавши його святим єлеєм.
22 Моя рука підтримає його,
Моя правиця дужим його зробить.
23 Його не обдурити ворогам
і кривдники безсилі проти нього.
24 Я ворогам його завдам поразки,
всіх, хто ненавидить його, здолаю.
25 Мої любов і вірність лишаться із ним,
і буде ріг його піднесений в Моє ім’я[a].
26 Під його владу Я віддам і море, і річки.
27 Мені він скаже: „Батько Ти мені,
мій Бог і Скеля, мій Спаситель”.
28 Зроблю його Я первістком Своїм,
він буде наймогутнішим царем у світі.
29 Моя любов навічно буде з ним,
Угода з ним ніколи не скінчиться.
30 Я рід його продовжу на віки,
престол його стоятиме так довго, як і небо.
31 Якщо ж його нащадки не йтимуть за Законом,
і перестануть жити так, як Я звелів,
32 якщо порушать хоч які Мої накази
і за Моїми вказівками не підуть,
33 тоді їх за гріхи жорстоко Я скараю,
34 та все ж ніколи не залишу без любові,
і Моя вірність не відвернеться від них.
35 Свій Заповіт, Давиду даний, не порушу,
обіцянку Я виповню Свою.
36 У святості Я дав обіцянку назавжди,
Давиду Я неправди не скажу!
37 Давидів рід тривати буде вічно,
а царство існуватиме, допоки сонце світить.
38 Як місяць вічний, буде вічним царство,
надійний Заповіт, як небеса». Села
39 Але Ти розлютився на обранця[b],
Ти відштовхнув його і покарав.
40 Зневажив заповіт слузі,
його корону кинув на долівку.
41 Ти розвалив мури столиці,
Ти зруйнував фортеці стіни.
42 Крадуть у нього все, що бачать, перехожі,
сусіди всі збиткуються із нього.
43 Ти ворогам його перемогти дозволив,
царевим недругам Ти втіху дарував.
44 Його меча відвів від ворогів,
царю ж Ти допомоги не подав.
45 Поклав Ти край царевій славі,
на землю його трон пожбурив.
46 Ти молоде життя його укоротив,
його самого Ти покрив ганьбою. Села
47 Як довго, Господи, від нього Ти ховатись будеш?
Чи гнів Твій полум’ям горіти буде вічно?
48 Згадай, які крихкі й тендітні ми;
твої створіння—то туман довкола кістяка.
49 Нікому не дано прожити вічно,
ніхто могили не мине. Села
50 Володарю, де щира та любов,
яку Давидові Ти виявив колись?
51 Володарю, згадай, яких образ рабу Твоєму завдано,
допоможи смиренням відповісти на напади людей,
52 що кривди завдали стопам Твого обранця.
53 Повік благословенний буде хай Господь!
Амінь, амінь!
Книга Четверта
(Псалми 90-106)
1 Молитва Мойсея, Божого чоловіка.
2 Володарю, на віки вічні був Ти нашим житлом!
3 Ще гори народитися не встигли,
землі простори ще не сотворились,
а ти вже Богом був.
Ти завжди існував і жити вічно будеш, Боже!
4 Синам людським Ти народження й життя даєш,
та згодом повертаєш в порох.
5-6 Тисячоліття, як вчорашній день для Тебе,
як ніч минає швидко до світанку.
Ти змітаєш нас, наше життя минає наче сон,
ще й не розвиднілося, а нас уже немає.
Ми, як трава,
що вранці виростає, а ввечері суха, зів’яла.
7 Коли Ти гніваєшся, нам кінець,
Твій гнів лякає і вбиває!
8 Усі гріхи мої—перед Тобою,
Ти бачиш, Боже, кожен гріх таємний.
9 Твій гнів нам може коштувати життя,
яке, мов те зітхання, швидкоплинне.
10 Ми живемо принаймні сімдесят,
а дужчі—то й вісімдесят років.
Та й те життя наповнене стражданням і трудом,
аж ось скінчилося, і ми вже відлітаєм.
11 Хто знає вповні силу Твого гніву,
і люті повної Твого гніву,
12 що відміряє довжину життя?
Навчи нас мудро дні свої прожити.
13 Коли ж Ти, Господи, повернешся до нас
і слуг Своїх утішиш?
14 Своєю щирою любов’ю наповни кожен ранок,
щоб нам блаженство й радість у житті пізнати.
15 Даруй нам стільки ж років щастя,
як Ти завдав нам болю і турбот.
16 Дай Твоїм слугам і нащадкам їхнім
побачити Твої діла величні.
17 Дай, Боже, нашого Володаря пізнати ласку.
Підтримай і скеруй усе, що чиним ми,
хай благом будуть всі плоди роботи нашій.
1 Хто оселився в затінку Всевишнього,
той в тіні Всемогутнього знайшов свій захист.
2 Звертаюсь я до Господа, в Якого вірю:
«Ти—прихисток, моя фортеця!»
3 Бог захистить тебе від пастки
і порятує з небезпек.
4 Розкриє крила над тобою,
щоб прихисток під ними ти знайшов,
тебе оточить огорожею, чиє ім’я «Надійність».
5 Нічого не бійся уночі,
і не остерігайся вражих стріл удень.
6 Не бійся ні біди вночі,
ані смертельної хвороби ясним днем.
7 До ніг твоїх Він кине тисячі.
Десятки тисяч від твого меча поляжуть,
не заподіявши тобі нічого злого.
8 Так, ти побачиш це усе на власні очі,
побачиш кривдників, які своє дістали!
9 Я Господа Всевишнього,
зробив своїм притулком.
10 Тож лихо вже не нападе на тебе,
і моровиця не ввійде у твій намет.
11 Він Ангелам звелить оберігати тебе,
хоч де б ти був.
12 І руки їхні враз тебе підхоплять,
щоб ти спіткнутися не встиг об камінь.
13 Ходити зможеш по отруйних гадах,
приборкати зможеш навіть й лева.
14 Бо каже Бог:
«Мене він любить, то ж Я його врятую.
Я піднесу його, бо Моє ім’я він знає.
15 Покличе він Мене—Я відгукнуся,
коли біда прийде, Я буду поруч,
врятую, подарую славу.
16 Його Я обдарую довгими роками,
явлю йому Своє спасіння».
1 Хвальна пісня на відзначення суботи.
2 Як добре славить Господа Всевишнього,
як добре возвеличувати Твоє ім’я!
3 Як добре про Твою любов співати вранці,
оспівувати Твою вірність вечорами
4 у супроводі лір десятиструнних і арф!
5 Я радість маю з Твоїх, о Господи, діянь,
Твої діла мені приносять щастя.
6 Які великі справи, Господи, звершив Ти,
Твоїх думок глибини нам не зрозуміти.
7 З Тобою у порівнянні люди,
мов худоба, що не знає нічого,
мов дурні, що нічого не збагнуть.
8 Хоча безбожники живуть і квітнуть, як бур’ян,
нікчемні їхні справи згинуть назавжди.
9 Але Ти, Господи, завжди високий будеш.
10 Поглянь, мій Господи, на ворогів Твоїх,
на них чатує смерть, розвієш лиходіїв Ти.
11 А мій могутній ріг Ти піднесеш[c],
мене помажеш запашним єлеєм[d].
12 Бачу я, як зачаїлись вороги,
я чую кривдників підступну мову.
13 Людина праведна розквітне, наче пальма,
і виросте, немов ливанський кедр.
14 Хто виріс на дворі Господньої Оселі[e],
дасть плоди прекрасні.
15 Вони і в старості даватимуть плоди,
як і тоді, коли були зелені й юні.
16 Вони повідають про праведність Господа, Скелі моєї,
і про Його велику доброту.
1 Господь—наш цар,
і вбрання Його—велич й слава.
Як світ стоїть і не впаде ніколи,
2 так і царство Твоє живе в віках.
Ти справді існував завжди!
3 О Господи, річки біжать, моря підносять голос,
і хвилі кататися гучніше і гучніше.
4 Такий потужний голос океану,
його хвилі могутньо розбиваються об берег,
але Господь незміряно сильніший.
5 Твої закони праведні й надійні[f],
нехай святий Твій храм стоїть із віку в вік.
1 Господь—то Бог караючий,
явися нам, караючий Боже!
2 Верши Свій суд земний, вставай,
скарай пихатих по заслугах!
3 Як довго, Господи, ще тішитися їм? Допоки?
4 Як довго й далі лихі людці
дбатимуть лише про себе?
5 Вони народ Твій, Господи, розбили,
збиткуються з тих, хто Тобі належить.
6 Вони вбивають вдів, чужинців і сиріт.
7 Вони говорять:
«Та ж Господь не бачить, що ми коїм!
Бог Якова не знає геть нічого».
8 Отямтеся, ви, телепні!
Коли ви, дурні, розуму дійдете?
9 Бог дав вам вуха, то ж і Він все чує,
Бог дав вам очі, то ж і Він все бачить!
10 Народи Бог карає, тож і вас провчить!
Людей навчає Він всього, що вони знають.
11 Бог знає, що в людей на думці,
Бог відає, що ті думки—лиш подих вітру.
12 Благословенний той, кого навчає Бог,
навчи нас, Господи, Свого закону,
13 щоб заспокоїть нас до того часу,
коли для злодіїв вже буде вирито могилу.
14 Господь ніколи не залишить Свій народ,
не відштовхне всіх, хто Йому належить.
15 І справедливість, правду нам поверне,
і потім прийдуть добрі, чесні люди.
16 Хто встане проти кривдників підтримати мене?
Хто допоможе із злочинцями боротись?
17 Якщо Господь мені не допоможе зараз,
то дуже скоро я замовкну назавжди.
18 Хоч то був я, хто спотикався й падав,
то щира Господа любов, яка підтримала мене.
19 Я жив, печалі сповнений і туги,
Ти ж, Господи, утішив, дав блаженство!
20 Чи може бути із Тобою той лихий престол,
який законом крутить, щоб творити лихо?
21 Вони на добрих нападають,
невинних звинувачують, вбивають.
22 Але Господь—то мій притулок в горах,
Бог—моя Скеля, порятунок мій.
23 За злочини Він їх скарає,
Він знищить їх за їхні темні справи.
Господь наш Бог погубить їх!
1 Ходімо, звеселімось перед Господом,
звертаймося до Нього співом голосним.
Співаймо ж величальну нашій Скелі рятівній!
2 Підійдемо зі вдячними пожертвами[g] до Нього,
музикою розбудимо Його.
3 Бо Господь—то наш великий Бог,
над усіма богами Він царює.
4 Адже весь світ Йому підвладний—
весь, від безодні до найвищої гори!
5 Йому належить все: і океани, й твердь земна—
бо створене це все Його руками.
6 Схилімось перед Ним, покірні будьмо!
Благословімо Господа, що нас створив!
7 Ми зробимо це тому, що Він—наш Бог,
а ми—народ, якого Він плекає наче стадо.
Ми—вівці, що бредуть за помахом Його руки,
і слухаємось голосу Його.
8 То ж облишимо впертість,
бо ми виявили її вдосталь,
коли повстали проти Бога у Массі[h] і Меріві.
Ми доста твердочолими були,
випробуючи Господа у пустелі.
9 «Там ваші пращури поставили під сумнів Мої справи,
хоч пересвідчились на власні очі, що Я міг зробити.
10 Те покоління Я терпів аж сорок років.
Вони, повірте, не сприймали настанов Моїх, як жити.
11 Я гнівався на них, тож присягнувся,
що їм ніколи не побачити землі Мого спочинку!»
1 Співайте Господу нових пісень,
нові діла Його вславляйте!
2 Вславляйте Господа!
Його ім’я благословляйте!
Щоденно проголошуйте:
«Господь рятує Свій народ!»
3 До всіх народів звістку донесіть про Його велич,
про чудеса, що творить Він, скажіть усім.
4 Адже Господь великий, слави гідний;
величніший Він за всіх богів.
5 Бо боги всі—лише боввани нікчемні;
Господь єдиний небеса створив.
6 Навколо Нього—слава і велич,
могутність і краса в Його святому храмі.
7 Народи й племена, розсіяні по світу,
хвалу співайте владі Господа мого!
8 Вшановуйте Його ім’я!
Приносьте жертви до Його оселі.
9 Схиліться перед Господом в священних шатах!
Свою глибоку шану вияви перед Його лицем, вся земле.
10 Серед народів новину розносьте:
«Він Всесвіт збудував, міцний і непохитний,
людей Він судить справедливо».
11 Хай небеса радіють і втішається земля,
хай океан і все, що в ньому є, нуртує.
12 Хай буде щастя ниві й парості на ній.
І все, що в лісі темнім, хай радіє.
13 Хай все радіє, бо Господь іде!
Він наближається, щоб правити землею,
Він світ розсудить[i] праведно і щиро.
1 Господь царює! Хай земля й далекі країни
радіють і втішаються!
2 Навколо Нього хмари і пітьма густа,
чесність і справедливість підтримують Його престол.
3 Вогонь проходить перед Його обличчям
і спопеляє ворогів навколо Нього.
4 Ясніє світ від блискавиць Його метких,
земля те бачить і тремтить від страху.
5 Перед Володарем землі, могутнім Господом,
гірські вершини розтають, мов віск.
6 Про доброчинність Господа говорять небеса,
народи бачать всі Господню славу.
7 Нехай усі, хто поклоняється бовванам
й пишається нікчемними божками, будуть принижені.
Схиліться перед Ним, усі боввани.
8 Поселення в Юдеї звеселились, зрадів Сіон,
коли дізналися про рішення Твої.
9 Адже Ти, Господи,—Усемогутній,
над всім земним пануєш Ти,
піднесений Ти високо над усіма божками.
10 Любов Господня з тими, хто до зла ненависть має,
Він душі Своїх вірних стереже,
від кривдників оберігає їх.
11 Хто праведно живе, тих осяває світло,[j]
і щастя випадає щиросердим.
12 Тож люди добрі, будьте з Господом щасливі,
вшановуйте Його святе ім’я!
Хвальна пісня.
1 Новою піснею славьте Господа!
Вславляйте чудеса Його нові!
Його свята правиця перемагає знов,
2 Свою звитягу й доброту демонструє Він народам.
3 Про вірність і любов до Ізраїлю не забув Господь.
У найвіддаленіших закутках землі
всі бачать здатність Господа спасати.
4 Вся земле, криком Господа вітай,
піснями вибухни і веселись, співай!
5 На лірі псалми Господу заграйте,
на лірі й інших інструментах.
6 У сурми засурміть, в рожки осанну
Господу-царю співайте.
7 Хай море, все, що плодиться у ньому,
земля і все на ній Йому співають величальну!
8-9 Хай плещуть у долоні ріки,
хай гори радісно ідуть у танок
перед Господніми очима.
Адже прийде Господь на землю правити[k].
Він світом буде правити шляхетно,
людьми Всевишній буде правити правдиво.
1 Господь царює, тож тремтіть від жаху, люди!
Над Херувимами Він цар.
Нехай земля трясеться з жаху!
2 Господь на Сіоні величний,
над усіма народами піднісся.
3 Нехай ім’я Твоє народи возвеличать!
Господь—святий та грізний.
4 Співайте осанну Царю, Який обстоює правду,
та ж праведність саму Ти створив!
5 Звеличуйте-но Господа, Він—Бог наш,
і долілиць стеліться перед Ним,
вклоняйтеся Його святому храму.
6 Мойсей та Аарон—священики Господні,
є й Самуїл серед наближених, хто зве Його на ймення:
вони звернулися, і Він їм відповів.
7 Він говорив до них крізь стовп вогню і диму.
Вони виконували Заповіт Його й Закон.
8 Наш Боже, Господи, Ти відгукнувсь до них,
Ти їм прощав провини їхні,
хоча й карав їх за негідні справи.
9 Звеличуйте Господа, нашого Бога!
Його Святій горі вклоняйтесь низько,
бо наш Господь—воістину святий!
1 Хвальна пісня.
Вся земле, Господа вславляй!
2 З піднесенням служіть Господу!
З веселощами поклоніться Йому!
3 І знайте, що Господь—наш Бог.
Створив Він нас, тож ми належимо Йому.
Його народ ми, вівці в Божім стаді.
4 З подякою ввійдіть у Його брами,
прийдіть з хвалою на подвір’я храму,
хваліть Його, Його ім’я благословляйте!
5 Господь—предобрий,
любов Його міцна—навічно,
вірність Його—з роду в рід.
1 Псалом Давида.
Тобі я, Господи, псалом співаю,
хвалю Тебе за справедливість і любов.
2 Я з чистим серцем проживу безгрішно й мудро.
Коли ж Ти завітаєш в дім, де я Тебе вславляю?[l]
3 Лихого[m] я не матиму перед очима.
Ненавиджу робити, що від Бога відвертає,
до мене не пристане зло.
4 Хай кривдники подалі йдуть від мене,
я не терпітиму їх зла.
5 Я дорікну тому, хто прагне нацькувати мене на ближнього,
я не терплю зухвалих і нахабних.
6 Шукаю для співпраці простих, незрадливих.
Лиш люди чистих помислів на мене працюють.
7 Не житимуть в моїй оселі брехуни,
неправедним не дам мені служити.
8 Пошлю всіх нечестивців доглядати за худобою,
із міста Господа я вижену злостивців.
1 Молитва стражденного злидаря, який благає Господа.
2 Мій Господи, почуй мою молитву,
нехай моє благання долетить до Тебе.
3 Не відсторонюйся від мене в час скрутний,
зваж на мольби мої, не зволікай, допоможи.
4-5 Моє життя, мов дим, втікає,
неначе хтиве полум’я поглинуло кістки.
Зів’яла сила, наче скошена трава,
бо я забув про їжу.
6 Як довго я страждаю і печалюсь,
обвисла шкіра на кістках.
7 Я усамітнився, немов сова пустельна,
на згарищі, серед руїни.
8 Вночі не сплю, вдивляючись,
мов одинока пташка на даху.
9 Мене весь час принижували вороги,
прокльони слали й збиткувалися з мене.
10 Печаль мав замість їжі,
а пив я власні сльози.
11 А це тому, що Ти на мене розлютився:
підніс спочатку, а тоді пожбурив геть.
12 Життя моє—лиш тінь, яка зникає,
я в’яну, наче скошена трава.
13 Ти ж, Господи, навіки на престолі,
і житиме Твоє ім’я із роду в рід.
14 Яви Свою любов горі-Сіону, час втішити її;
вже час[n] призначений настав.
15 Її каміння прагнуть бачити Твої раби,
бо люблять навіть порох з неї.
16 Народи інші, й ті боятимуться імені Твого,
царі народів тих шанують Твою Славу.
17 Це станеться, коли Господь з руїн Сіон підніме
й постане там у пишності і славі.
18 Почує Він нужденного молитви,
Він не осудить, не зневажить їх.
19 Про все це напишіть для поколінь прийдешніх,
щоб незачатий ще народ цінував Творця.
20-21 Господь з Небесного престолу подививсь на землю,
аби почути в’язнів стогін й плач приречених до страти.
22 Щоб звільнені Його ім’я вславляли на Сіоні,
хвалу Йому співали у Єрусалимі.
23-24 Коли збираються всі царства і народи
вславляти Господа разом,
мене лишили сили і снага,
життя укоротилось невблаганно.
25 Тому благаю: «Боже мій, живеш Ти з роду в рід,
тож не вбивай мого життя на півдорозі.
26 Створив Ти землю в сиву давнину,
Ти небеса розкинув власноручно.
27 І все це може зникнути, а Ти ж бо—вічний.
Мов одяг зношений, Ти викинеш і зміниш їх, немов ганчір’я.
28 Твої ж літа пребудуть вічно!
29 Сини рабів Твоїх прийдуть і підуть.
Нащадки змінять їх, аби Тобі служити».
1 Псалом Давида.
Душе моя, благословення Господу пошли!
Єство моє, благослови Його святе ім’я!
2 Душе моя, слав Господа,
не забувай ніколи Його благих діянь.
3 Це ж Він простить твої тяжкі гріхи,
це ж Він зцілить від недугів.
4 Це ж Він твоє життя відверне від могили,
це ж Він тебе огорне милосердям і любов’ю.
5 Це Він тебе наповнить добротою,
дасть другу молодість,
і тоді орлом себе відчуєш юним.
6 Пригнобленим Господь
приносить праведність і справедливість.
7 Це Він навчив шляхів життя Мойсея,
це Він Ізраїлю явив Свої діла великі.
8 Господь—предобрий, милосердний,
терплячий, доброчинний Він.
9 Не стане Він зненацька нападати,
не буде пантрувати за кожним кроком.
10 Як грішимо, Він не карає,
як завинили, Він не мститься.
11 Як небо височенне над землею,
так і любов Його—висока і правдива.
12 Та непокірливих відрине Бог від Себе,
далеко так, як схід від заходу далеко.
13 Як батько діток, пестить слуг Своїх Господь.
14 Він пам’ятає, як створив нас, ми ж бо—порох.
15 Короткочасний вік людини, як в трави,
як в квітки польової, що розквітне,
16 та й облетить, лиш суховії нападуть.
Ніхто й не скаже, де той цвіт буяв.
17 Але завжди жива любов Господня вірна,
але завжди Господь вершити буде добрі справи
для всіх нащадків слуг Своїх.
18 Завжди за тих Він буде,
хто Заповітом і веліннями Його живе.
19 Адже Господь установив престол на Небесах
і звідти править цілим світом.
20 Господні Ангели, благословіть Його!
Могутні воїни, покірно слухайте Його накази!
21 Благословляйте Господа, усі Небесні сили,[o]
Його наказів слухайтесь усі!
22 Благословляйте Господа усі, кого створив Він,
благословляйте всюди в Його царстві!
Душе моя, благословення Господу пошли!
1 Душе моя, благословення Господу пошли!
О Господи, мій Боже, Ти—величний,
Ти вбраний в шати доблесті і слави.
2 Як в тогу, Він огорнений у світло,
Він небо розгортає, мов завісу.
3 Небеса—підмурівок Його дому,
небесні хмари—колісниці Бога,
на крилах вітру Він мандрує небесами.
4 Зробив Він Ангелів подібними до вітру,
а слуг Своїх—до полум’я.
5 Він землю на підвалини міцні поставив,
отож ніколи не впаде вона.
6 Мов ковдрою, безоднею вкрив землю,
вершини гір Він вкрив водою.
7 Коли Він дорікнув і гримнув грізно,
то води ринули, помчались хутко з гір.
8 Здійнялися гірські вершини, а долини впали вниз,
все стало на свої місця, як Ти звелів.
9 Ти встановив кордони для води,
щоб суходіл не затопила.
10 Струмкам вказав Ти шлях поміж горами.
11 Вони звірині польовій дають напитись,
і дикі віслюки вгамовують в них спрагу.
12 Птахи небесні гнізда в’ють біля води,
щебечуть в верболозах при потоці.
13 Він гори напуває з джерел небесних,
земля втішається плодами рук Його.
14 Він спричиняє ріст трави, аби паслась худоба,
і зернових, аби людей нагодувати,
щоб люди харчувалися землі плодами,
15 вино, щоб серце звеселяти,
оливу, щоби сяяли обличчя,
і хліб, щоб тіло підкріпити.
16-17 Господні велетні-дерева вологи вдосталь мають:
ливанські кедри, породи інші хвойні,
де горобці й лелеки—всі птахи гніздечка звили.
18 Високі гори—для гірських козлів домівка,
у скелях влаштувались борсуки.
19 Створив Він місяць, щоби визначати час святих зібрань,
призначив сонцю місце, де сідати.
20 Бог темряву створив, щоб ніч могла прийти,
щоб звірина нічна могла бродити в лісі.
21 Тож леви молоді гарчать
і здобичі у Бога просять.
22 Коли сходить сонце, звірі всі нічні
у лігва повертаються свої і сплять.
23 Виходять потім люди працювати
і пораються дотемна.
24 Всього, що Ти зробив, і не злічити!
І скільки мудрості у всіх Твоїх діяннях,
наповнена земля усім, що Ти створив!
25 Візьми хоч великий океан, що не охопити.
Він повний крихітних створінь, тварин,
що незліченні,—великих і малих.
26 Поверхню моря розтинають кораблі,
морські потвори[p] в глибині пустують.
27 В належний час усі до Тебе мчать,
аби дістати здобич.
28 Ти руки розкинув і дав їм поживу,
і вже вони вдоволені і ситі.
29 Але коли ховаєш Ти від них лице,
вони лякаються, повітря їм бракує,[q]
втрачають сили й гинуть, ось вони вже порох.
30 Коли ж Ти дихаєш на них,[r]
це зцілення для них й оновлення землі.
31 Нехай Господь прославиться навіки,
хай Богу втіха буде від Його творінь.
32 Він дивиться на землю, і тремтить земля,
Він докоряє горам, і з тих струмує дим.
33 Хоч скільки б жив, я Бога прославлятиму в піснях,
допоки житиму, псалми Йому співати буду.
34 Вірші складатиму для Нього,
щасливий в Господі я буду.
35 Коли з землі піде останній грішник
і кривдників не лишиться на ній.
Душе моя, благословення Господу пошли!
Благословен Господь!
1 Співайте дяку Господу, ім’я Його вславляйте,
народам про Його діла сповіщайте!
2 Співайте Йому! Пісню хвали Йому співайте!
Славте всі Його діла чудесні!
3 Пишайтеся Його святим ім’ям,
хай щастя буде тим, хто Господа шукає!
4 Вірте в Господа та Його силу,
хай Він постійно з вами буде.
5-6 Нащадки Авраама, Божого слуги,
обранця Якова сини і доньки,
не забувайте тих чудес, що Бог творив,
діла і рішення Його завжди носіть у серці.
7 Господь—наш Бог,
і влада Його повсюди на землі.
8 Навіки Він Свою Угоду пам’ятає,
що Він заповідав для тисяч поколінь прийдешніх.
9 Він з Авраамом уклав ту клятву,
дав її Ісааку,
10 і Якову підтвердив Він Угоду вічну,
Ізраїлю як вічний заповіт.
11 Господь сказав: «Я землю Ханаанську
віддам вам у володіння».
12 Він так зробив, коли була їх купка
мандрівників на тій землі,
13 як вони блукали від народу до народу,
з одного царства до іншого.
14 Господь не дозволяв чинити зле їм,
попереджаючи царів стосовно них:
15 «Не зачіпайте народ, що помазав Я,
Моїм пророкам лиха ви не заподійте!»
16 Наслав на землю Він голодомор,
їх змусив рахувати окрайці.
17 Послав Він перед ними чоловіка,
то проданий у рабство Йосип був.
18 Кайданами йому скували ноги,
а шию затягли в залізний комір,
19 аж доки слово Господа до нього не прийшло,
його очистило Господнє слово.
20 Послав людину цар його нагородити,
правитель краю наказав його звільнити.
21 Домоправителем його призначив,
усю маєтність доглядати доручив.
22 Дітей царевих Йосип наставляв,
ділився мудрістю з старійшинами роду.
23 Прийшов Ізраїль згодом до Єгипту,
в країні Хама[s] оселився Яків.
24 Рід їхній дивовижно розплодився
і став для ворогів занадто дужим.
25 І вже прихильності до Якова синів не мали,
рабів своїх зненавидів Єгипет,
зле замишляти проти них почав.
26 І Бог послав Своїх обранців Мойсея та Аарона.
27 Він наділив їх силою дива творити й чудеса
в країні Хама.
28 Наслав пітьму Він непроглядну,
та єгиптяни не прислухались до Нього.
29 Він води їхні в кров перетворив і рибу отруїв.
30 В країні жаби розплодились так,
що аж дійшли до царського палацу.
31 Він слово мовив, і блошиць навала
посунула на край.
32 Він дощ перетворив на град і леза блискавиць.
33 Побило виноградники і смокви,
й дерева інші по країні цілій.
34 Він наказав, і сарана, і гусінь навалилися.
35 Усе зелене, весь врожай до корінця поїли.
36 Тоді всіх їхніх первістків згубив—
весь батьків первоцвіт.
37 Народ Свій вивів Він у злоті й сріблі,
ніхто в колінах їхніх не схитнувся.
38 Зраділи дуже єгиптяни, побачивши, що ті пішли,
адже вони ізраїльтян боялись.
39 Господь напнув над ними хмару, наче килим,
Він стовп вогню створив, аби світити уночі.
40 Як попросили, дав їм перепілок
наситив їх небесним хлібом.
41 Він скелю розщепив,
і полилася вода в пустелю, наче та ріка.
42 Адже Він пам’ятав
обітницю святу Своєму слузі Аврааму.
43 То й вивів із Єгипту Бог
народ обранців, втішений й щасливий.
44 А потім їм віддав народів інших землі,
й вони успадкували плід трудів чужих.
45 Щоб трималися Його законів,
щоб заповіді берегли Його.
Славімо Господа!
1 Славімо Господа!
Дякуйте Господу за Його доброту,
за справжню милість Його вічну!
2 Ніхто не годен полічити сил Господніх!
Ніхто не виспіває всі хвали Йому!
3 Благословенний той, хто зберігає справедливість,
хто праведність вершить!
4 Згадай мене, о Господи, коли народу явиш милість,
коли народ спасатимеш, про мене не забудь.
5 Дозволь мені побачити благополуччя обраних Твоїх,
Твого народу радощі мене також хай тішать,
дозволь радіти з того, що Тобі належу.
6 Ми, як і пращури, грішили, були неправедні,
і це провина наша.
7 З твоїх чудес в Єгипті не навчилися нічого,
не пам’ятали наші предки Твоєї щирої любові.
Там, де Червоне море розлилося,
вони повстали проти Бога.
8 Але Господь їх врятував, щоб показати Свою велич,
порятував заради імені Свого.
9 Він море посварив, і висохло воно,
Він їх провів по дну морському, наче по пустелі.
10 Від ненависників Він врятував їх
і викупив від ворогів.
11 А їхніх кривдників вода накрила,
не врятувався жоден з них.
12 Тож слову Божому повірили вони
і прославлять Його піснями почали.
13 Та швидко знов забули всі Його діяння,
були занадто нетерплячі для Його порад.
14 В пустелі піддались спокусам
і випробовувати Бога почали.
15 Тоді Він дав їм те, чого бажали:
наслав на них Він згубну моровицю.
16 В святому таборі Господньому вони
палко підтримали Мойсея та Аарона.
17 А щодо послідовників Датана й Авірама,
то розверзлася, поглинула й зімкнулася земля.
18 Перед збіговиськом вогонь зметнувся
й спалив зловмисників усіх.
19 А потім спорудили золоте теля в пустелі
і долілиць попадали в покорі.
20 Преславного зміняли на боввана,
подобу травоїдного вола.
21 Забули, Хто творив великі справи у Хамовій землі,
чудесні дива на Червонім морі.
22 У Хамовій землі Він творив великі справи
і неймовірні дива на Червонім морі.
23 Він знищив би усіх, якби не раб Його Мойсей,
який вступився, гнів Господній пригасив
і від загибелі порятував їх.
24 І знов вони Його відринули,
й в жаданім краї відкинули Його веління.
25 Вони сиділи по наметах і на Бога нарікали,
не прислухалися до голосу Господнього.
26 Тож Він поклявся знову їх пожбурити в пустелю,
27 нащадків їхніх вимести й розвіяти по світу.
28 У Ваал-Пеорі вони пристали до поклоніння Ваалу
і поділяли жертви мертвих[t].
29 Тож вчинками своїми прогнівили Бога,
і Він за те наслав на них хвороби.
30 Встав Фінегас, помолився й спинив моровицю[u].
31 Той вчинок праведним вважають,
із роду в рід і навічно.
32 Та знову Бога прогнівили у Меріві
і через те примусили Мойсея зле вчинити.
33 Мойсея гірко засмутили,
він нерозсудливо заговорив.
34 Не знищили вони народів інших,
як наказав Господь.
35 Натомість розбрелися між племенами,
навчилися чинити, як народи інші.
36 І почали бовванам поклонятись,
що стало пасткою для них.
37 Дітей приносити почали в жертву,
то ж віддавати демонам дітей.
38 Невинну кров вони лили синів і дочок,
принесених бовванам ханаанським в жертву,
тією кров’ю землю осквернили[v].
39 Й себе неправедністю осквернили,
немов розпустою повії.
40 Тож розлютивсь Господь на Свій народ,
почав Свій спадок зневажати.
41 Господь віддав їх іншим племенам,
тож їхні вороги вже ними керували.
42 Їх вороги нещадно гнобили й гнітили.
43 Він знову й знову рятував їх,
Його ж не слухались вони, чинили що хотіли,
тому й приймали кару за вину свою.
44 Але щоразу у біді, коли молились Богу,
Він чув їх, дбав про них, не залишав в біді.
45 Він згадував Свій Заповіт
і щирою любов’ю їх втішав.
46 Він змусив ворогів їм ласку виявляти.
47 Тож нині, Господи наш Боже,
врятуй нас, збери нас із-поміж народів,
щоб ми до храму повернулись прославляти Твоє ім’я
й Тебе піснями величати.
48 Благословенний є Господь наш Бог на всі віки!
І весь народ сказав: «Амінь!»
Славімо Господа!
Книга П’ята
(Псалми 107-150)
1 Вславляйте Господа, бо добрий Він,
за щирую любов, яка існує вічно!
2 Повторюйте це ті, кого Господь порятував,
кого Він визволив від ворогів!
3 Він позбирав їх із усіх країв:
із заходу і сходу, півночі і півдня[w].
4 Вони блукали по сухих пустелях,
шукаючи, де б оселитися, та не знайшли.
5 Зів’яли життєдайні сили їхні
від голоду та спраги.
6 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
7 Господь їх вивів до їхніх рідних міст.
8 Тож хай благословляють Господа за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
9 Адже Господь напоїть спраглу душу,
голодну душу він добром наситить.
10-11 Люд у пітьмі жив, чорній, наче смерть,
з залізним ланцюгом на шиї,
за те, що проти Господа пішов,
що не сприймав Всевишнього поради.
12 Їх працею впокорили, вони спіткнулись,
й не було кому допомогти.
13 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
14 Він вивів їх з пітьми, що чорна, наче смерть,
й порозбивав кайдани їхні.
15 Хай Господу подякують за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям,
16 що розтрощив Він бронзові брами,
й засуви поламав залізні.
17 Повстали проти Бога нетямущі
і постраждали через підлі свої справи.
18 Вони були нездатні споживати їжу
й до брами смерті близько підійшли.
19 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
20 Він слово мовив і зцілив їх,
послав їм порятунок від страшної згуби.
21 Хай Господу подякують за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
22 Нехай приносять жертви дяки
розкажуть весело про те, що Бог зробив.
23 Навіть мандрівники й купці, що вийшли
кораблями в плавання до далеких берегів,
24 побачили усе, на що Він здатен:
всі чудеса, що Він творив в безодні водної стихії.
25 Лиш слово мовив, й розгулялись хвилі,
лиш наказав, і почалася буря.
26 До неба кораблі здіймалися миттєво
й раптово падали у глибочінь морську.
І мужність щезла, лиш біда настала.
27 Вони хитались, спотикались, наче п’яні,
вся моряцька вправність зникла вмить.
28 Зверталися до Господа вони в своїй біді,
і Він їх визволив з напасті.
29 Він бурю стишив і хвилі вгамувались.
30 Вони зраділи, що затихло море,
і Він привів їх у жаданий порт.
31 Хай Господу подякують за щирую любов,
за всі ті чудеса, які зробив Він людям.
32 Нехай уславлять Господа на зібранні,
хай славлять Господа старійшин збори.
33 Річки перетворив Він на пустелі,
джерела повноводі повсихали.
34 Солончаками Він зробив родючі землі
за все те зло, що чинять люди на землі.
35 Та Він також перетворив пустелі на оази,
сухі степи перетворив Він на джерельний край.
36 Він там людей голодних поселив,
а вже вони для себе там звели рідні міста.
37 Вони засіяли лани,
посадили лози й зібрали врожаї.
38 Він цей народ благословив, примножив,
дав розплодитися худобі свійській.
39 Народів інших стало менше довкруги,
тяжкі випробування і нещастя їх зігнули.
40 Господь вельможним пиху збив,
пустив поневірятись по безлюдних, здичавілих землях.
41 А жебраків Він визволив з убозтва,
примножує родини їхні, як отари.
42 Засвідчують це праведні й радіють,
уста безбожників скувала німота.
43 У кого мудрості стає, щоб осягнути це,
той розуміє справжню милість Божу!
1 Хвальна пісня Давида.
Налаштував я серце, Боже,
Тебе вславляти і співати всім єством!
2 Прокинься, моя душе, прокиньтесь, арфи й ліри,
світанок привітаємо разом[x]!
3 Ми, Господи, вславлятимемо Тебе поміж народів,
й серед іноземців возвеличим ми Твоє ім’я!
4 Бо ж щира любов Твоя сягає неба,
бо вірність Божа—вища хмар небесних.
5 Вивищується Він над небесами,
а Слава Його—по всій землі.
6 Своєю владою врятуй людей, яких Ти любиш,
щоб вирвати їх із тенет біди.
7 Бог подарував мені таку обітницю у храмі:
«З радістю Я в борні здобуду перемогу
й віддам цю землю народу Своєму:
Я віддам Сихем їм й долину Суккот.
8 Належатиме Ґілеад Мені,
Манассії земля Моєю буде.
Шоломом мені буде Ефраїм,
Юдея царським скіпетром послужить.
9 Моав буде мийницею для ніг,
сандалі скину над Едомом
і переможно вигукну над филистимським краєм.
10-11 Хто приведе Мене в укріплені міста?
Дорогу хто покаже до Едома?»
Ти нас покинув, Боже, чи не так?
Не виступить із нашим військом Бог до бою!
12 Допоможи нам, Боже, вирватись з лещат ворожих!
Намарне сподіватись порятунку від людей!
13 Могли б перемогти, аби Він допоміг,
всіх наших ворогів би подолав Він!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International