Bible in 90 Days
22 Не зарікайся, що відплатиш злом за зло.
Чекай на Господа, і Він за тебе помститиметься.
23 Неправильні ваги огидні Господу,
оманливі терези не доведуть до добра.
24 Кроки людини направляє Господь.
Як може людина розуміти свій шлях?
25 Швидка клятва—небезпечна пастка,
почнеш розмірковувати, коли вже діло зроблене.
26 Мудрий цар розганяє неправедних,
спрямовує на них колесо покарання.
27 Дух людський—то світильник Господній,
який висвітлює внутрішнє єство[a].
28 Царя бережуть милосердя й довіра;
він тримається на троні милосердям.
29 Сила—то гордість молодих,
а сивина—достоїнство старих.
30 Синці зцілюють від зла,
удари очищають серця глибину[b].
21 Серце царя, неначе водний потік у Господніх руках;
Господь повертає його, коли забажає.
2 Людині вважається її життєвий шлях прямим,
але Господь випробовує серця.
3 Чинити чесно й справедливо—
ось що бажаніше для Господа, ніж пожертва.
4 Зверхній погляд, погордливе серце—
це гріхи, світильник неправедності.
5 Задуми працьовитих ведуть до процвітання,
а квапливість веде до убозтва.
6 Хто брехливим язиком набуває статків,
той марно мріє—це приведе до погибелі.
7 Насильство кривдників погубить,
бо відмовляються жити справедливо.
8 Покручений шлях безбожників,
шлях праведних—прямий.
9 Краще тулитися в закутку на горищі,
ніж ділити оселю з пащекуватою дружиною.
10 Душа неправедного прагне зла
й коситься на ближнього без прихильності.
11 Коли карають гонористого—нерозважливий мудрішає,
а коли мудрого вчать, він сам знань набуває.
12 Праведний матиме успіх над злим,
а нечестивець здобуде погибель.
13 Хто не бажає чути бідного волання,
той сам кричатиме, та відповіді не діждеться.
14 Подарунок з-під поли спиняє гнів,
та притлумлює лють.
15 Праведник радіє, коли творить справедливість,
а злочинець жахається цього.
16 Хто збочує із мудрого шляху,
спочине в товаристві мертвяків.
17 Хто полюбляє розваги, той буде злиднем:
хто любить вино й оливи, той не розбагатіє.
18 Нечестивий—то викуп за справедливого,
а зрадливий—за чесного.
19 Краще жити в пустелі,
аніж із злою і сварливою дружиною.
20 В оселі мудрого є добро й олива,
через невігласа вони зникають.
21 Хто прагне до праведності й милосердя,
той матиме життя праведне й шановане.
22 Мудрий захопив місто воїнів,
зруйнувавши укріплення, на які вони покладалися.
23 Хто стежить за устами й язиком,
від клопотів життя своє оберігає.
24 Бундючного і зверхнього назвуть чваньком,
пихатий поводиться дуже нахабно.
25-26 Потреби нероби його ж і знищать,
щодня йому хочеться мати ще більше,
а сам і палець об палець не вдарить.
А праведний, той навпаки:
роздає й роздає, і ніколи не має нужди.
27 Пожертви кривдника огидні Господу,
надто ж як приносять їх із задумом лихим.
28 Брехливий свідок загине,
а хто прислухається до Господа, говоритиме повік.
29 Негідник докладає зусиль,
щоб справити добре враження;
лиш праведник утверджується на своїм шляху.
30 Для Господа ніщо не є занадто мудрим,
Йому поради не потрібні.
31 Коня споряджають перед боєм,
але перемога залежить від Господа.
22 Славне ім’я дорожче, ніж велике багатство,
пошана краща, аніж золото чи срібло.
2 Багаті й бідні поруч йдуть,
бо Господь створив і тих, і тих.
3 Розважливий побачить лихо і знайде рятунок,
пустоголовий наблизиться й поплатиться за це.
4 Для скромного, який шанує Господа, є нагорода:
багатство, слава і життя.
5 Шлях безбожника—між колючок і пасток,
а хто цінує своє життя, той не здибає їх.
6 Навчай молодь, який шлях їй обирати,
тоді і в старості вона не зіб’ється з путі.
7 Багаті панують над злидарями,
а боржник є рабом позичальника.
8 Хто сіє несправедливість, пожне горе,
згине через власний гнів.
9 Благословенний буде щедрий,
бо ділиться він хлібом з бідним.
10 Вижени насмішника, то й сварка стихне,
і сутяги, й образи вщухнуть.
11 Хто любить чисте серце, вишукано промовляє,
той серед друзів матиме царя.
12 Очі Господа стережуть знання,
Він відмітає зрадливі слова.
13 Ледачий вигукує: «Надворі лев!
Він міг би розшматувати мене на вулиці!»
14 Вуста розпусниці—глибока яма,
в яку падає той, кого Господь відринув[c].
15 Дурість прив’язана до серця юнака,
покарання звільнить його від неї.
16 Один наживається, гноблячи бідного,
інший стає бідним, бо платить багатію.
Тридцять мудрих приказок
17 Прислухайся до слів мудреця,
привернися серцем до мого вчення,
18 бо вони підуть тобі на користь.
Якщо збережеш їх у серці,
тоді вони звучати будуть на твоїх устах.
19 Я вчитиму тебе сьогодні,
щоб довірявся ти Господу.
20 Чи не писав я тобі раніше,
чи не давав тобі порад і знання,
21 щоб знав ти, що то є—правдиве слово,
щоб ти зміг достовірно доповісти тому,
хто посилав тебе?
—1—
22 Не кради у злидаря, бо він бідний,
не ображай злидаря у суді біля міської брами.
23 Бо Господь захищає їх,
та відбере у крадіїв усе награбоване.
—2—
24 Не водися з запальним,
не приятелюй з гарячковим,
25 щоб не перейняти від нього ці риси
і не потрапити в тенета.
—3—
26 Не спілкуйся з тими, хто поспішно клянеться,
ні з тим, хто бере на себе чужі борги.
27 Якщо тобі немає чим заплатити,
то навіщо втрачати останнє рядно?
—4—
28 Не чіпай давніх кордонів,
які встановили твої батьки.
—5—
29 Ти зустрічав майстра своєї справи?
Він служитиме царю,
він не буде служити простим людям.
—6—
23 Коли сідаєш за стіл із правителем,
пам’ятай, хто перед тобою.
2 Ніколи не їж занадто,
навіть якщо ти дуже зголоднів.
3 Не тягнися до смачного—
це оманлива їжа.
—7—
4 Не розтрачуй всі сили і здоров’я на накопичення скарбів.
Якщо вважаєш себе мудрим—запасайся терпінням.
5 Лиш на мить відведеш погляд, як багатство зникне,
наче в нього виросли крила, і орлом злетить у небо.
—8—
6 Не бери хліба за столом у скнари,
не тягнися до його ласощів.
7 Він же, як пір’я у горлі.
«Їж та пий»,—він припрошує, але нещиро.
8 Те, що проковтнеш, тебе знудить,
та не будеш знати як уникнути приниження.
—9—
9 Не давай поради дурню,
бо не зрозуміє він мудрості слів твоїх,
та зробить з тебе посміховисько.
—10—
10 Не руш вікових меж кам’яних,
не зазіхай на сирітські поля.
11 Тому що в них могутній Захисник (Господь),
Він притягне тебе до суду.
—11—
12 Налаштуй свій розум на повчання,
прислухайся до розумних порад.
—12—
13 Не позбавляй юнака виховання,
не помре він від того,
що палиця походить по його спині.
14 Якщо сам його повчатимеш різкою,
врятуєш його життя від Шеолу.
—13—
15 Сину мій, якщо помудрішаєш,
то й моє серце звеселиться.
16 Моє серце сповниться радістю,
коли з уст твоїх злітатимуть праведні слова.
—14—
17 Не дозволяй заздрощам до грішників поселитися в серці,
хай живе там завжди страх перед Господом.
18 Тоді матимеш щасливе майбутнє
і твої сподівання не розпиляться на порох.
—15—
19 Слухай, сину, й набирайся мудрості,
і вибери правильний життєвий шлях.
20 Не водися з тими, хто п’є без міри,
хто м’ясом давиться, ненаситний.
21 Бо п’яничка й ненажера збідніють,
їх лінощі в лахміття одягнуть.
—16—
22 Слухайся батька, який життя тобі дав,
і не зневажай матір, коли зістариться.
23 Купи й не продавай того, що є правдиве:
мудрість, настанови й розуміння.
24 Батько праведного тішитиметься,
хто викохає мудрого сина, матиме радість у ньому.
25 Дай батькові й неньці відчути радість,
нехай та, що дала тобі життя, буде втішена.
—17—
26 Сину мій, нехай твій розум мені довіриться,
побачать очі шлях Мій добрим.
27 Бо повія—то глибока яма,
а спокусниця—вузька криниця.
28 Вона, мов крадій, у засідці чатує,
і множить перелюб поміж чоловіків.
—18—
29 Хто зітхає, хто ридає?
Хто свариться, хто скаржиться?
Хто синці невинні рахує?
Хто заплакані очі червоні втирає?
30 Це ті, хто допізна за вином сидить,
хто шукає, де б чого напитися.
31 Не задивляйся на вино,
коли проміниться у келихах червоно.
Його приємно і легко ковтати,
32 але зрештою воно кусає, мов гадюка,
й отруює, немов змія.
33 Твої очі побачать чудернацькі видіння,
а розум затуманиться, заплутаються слова.
34 Ти будеш хворий, наче той,
кого кидають хвилі в морі,
мов той, хто на верхівці щогли.
35 Ти скажеш: «Мене вдарили, але я болю не відчув,
мене побили, та я цього і не помітив!
Коли очуняю, піду шукати,
де б іще хильнути».
—19—
24 Не заздри недобрим,
не прагни їхнього товариства.
2 Бо вони замишляють насилля,
їхні вуста торочать про лихо майбутнє.
—20—
3 Дім будують мудрістю,
а зміцнюють розумінням.
4 Його кімнати заповнюють
цінним і затишним начинням через пізнання.
—21—
5 Мудрий більший за можновладного,
а освічений більший за дужого,
6 бо з доброю порадою можна почати війну,
перемогу здобути, як багато радників маєш.
—22—
7 Мудрість занадто складна для невігласа,
біля брами міської він не розтулить уст[d].
—23—
8 Інтриганом назвуть того,
хто замишляє зло.
9 Лихі наміри дурня—це гріх;
люди гидують глузливими.
—24—
10 Який же ти слабкий,
якщо зігнешся в час випробувань!
—25—
11 Врятуй тих, проти кого йде зговір, щоб убити;
допоможи засудженому до страти.
12 Бо якщо ти скажеш: «А я не знав про це!»—
хіба не буде це відоме й Випробовувачу сердець?
Хіба Той, Хто стежить за тобою, не знає цього?
Хіба Він не відплатить кожному за ділами його?
—26—
13 Їж мед, сину мій, він корисний,
щільниковий мед солодкий.
14 Знай також, що мудрість—то насолода для душі,
якщо знайдеш її, матимеш добре майбутнє,
не розвіються твої сподівання.
—27—
15 Не чатуй, мов злодій, біля оселі праведника,
не вдирайся в його дім.
16 Праведник сім разів впаде і знову підведеться,
а безбожника навіть одинока біда скосить.
—28—
17 Не радій, коли твій недруг падає,
коли він спіткнеться, не тіш своє серце,
18 бо Господь помітить це і сприйме як зло,
і зверне гнів на тебе.
—29—
19 Не гнівайся через зловмисників,
не заздри неправедним,
20 бо нечестивці не мають майбутнього,
згасне світильник неправедних.
—30—
21 Вшановуй Господа, сину мій, і царя,
не зв’язуйся з заколотниками,
22 бо зненацька на них біда нападе,
і ніколи не знаєш, яку погибель принесе.
Інші приказки
23 Ось іще приказки мудрих:
Не годиться виявляти упередженість у суді.
24 Хто винного виправдає, стверджуючи:
«Ти невинний»,—буде проклятий людьми,
й затаврований народами.
25 А хто дорікає неправедним,
буде схвалений, благословення на нього зійде.
26 Чесне слово приносить радість людині,
мов поцілунок в уста.
27 Спершу скінчи працю надворі, упорядкуй ниву,
а вже тоді будуй оселю.
28 Не давай неправдивих свідчень проти ближнього,
не зводь наклепів.
29 Не кажи: «Як він зі мною, так і я з ним.
Я відплачу йому тим же».
30 Я йшов повз поле нероби,
вздовж виноградника якогось дурня.
31 Усе поле заросло будяками,
бур’яни вкрили землю, кам’яна огорожа повалилася.
32 Я подивився сам, поміркував, зауважив
і правду збагнув:
33 трохи поспати, трішки подрімати,
побайдикувати, склавши руки,
34 то й бідність заскочить несподівано,
як грабіжник, і злидні обсядуть, як вороги.
Інші притчі Соломонові
25 Ось іще Соломонові притчі, зібрані людьми царя юдейського Езекії.
2 Велич Господа в тому, щоб приховувати,
а слава царева в тому, щоб розкрити справу.
3 Незбагненні царські серця,
як небеса недосяжні, як прірви земні.
4 Якщо очистити срібло від домішок,
майстер зможе зробити різноманітні прикраси.
5 Якщо прогнати неправедних з царських очей,
зміцниться трон його правосуддям.
6 Не хвалися в присутності царя,
не ставай там, де місце знатним.
7 Краще, як тебе погукають: «Підійди сюди»,—
аніж принизять на очах у всіх вельмож
та відішлють до самих нищих.
8 Не спіши до суду, бо що робитимеш потім,
коли твій ближній доведе, що ти неправий?
9 Сперечайся про справу з сусідом,
але таємниці чужої не відкривай,
10 щоб судді не довелося присоромити тебе,
і ти не втратив довір’я інших.
11 Золоті яблука в срібному обрамленні—
ось чим є зважене, вчасне рішення.
12 Мудрий порадник для уважного слухача—
це золота сережка, це прикраса зі щирого золота.
13 Вірний посланець—цінний для свого хазяїна,
мов склянка води у жнивну днину[e].
14 Той, хто обіцяє подарунок, але не дає,
мов хмара і вітер без дощу.
15 Маючи терпіння, можна й правителя переконати;
м’яка розмова кістки ламає.
16 Якщо знайдеш мед, їж рівно стільки, щоб насититися,
щоб не об’їстися, щоб не нудило.
17 Не муляй очі сусідові, щоб не обриднути йому,
не викликати його зневагу.
18 Людина, що зводить наклеп на сусіда—
то вітрогон з мечем і нагостреною стрілою.
19 Він, мов гнилий зуб, мов тремтячі ноги,
на які марно сподіватися у лиху годину.
20 Сумному серцю радісна пісня—
то все одно, що в холодний день роздягнутися,
чи змастити рану оцетом.
21 Якщо твій ворог голодує, дай йому поїсти,
якщо хоче пити, вгамуй його спрагу.
22 Тоді ти змусиш його відчути сором,[f]
і Господь дасть тобі винагороду.
23 Північний вітер дощ приносить,
плітки таємні гнів плодять.
24 Краще жити в закутку на горищі,
ніж під одним дахом зі сварливою дружиною.
25 Гарні новини з далеких країв—
ковток прохолодної води для спраглого.
26 Немов замулене джерело і отруєний потік,
страждає праведний у руках безбожного.
27 Недобре об’їдатися медом,
так само марно шукати слави.
28 Людина, яка не стримує гнів,
немов беззахисне місто з поваленими мурами.
Приказки про дурнів
26 Як сніг улітку, як дощ у жнива,
так дурню слава не пасує.
2 Як пташка тріпоче крильцями, як ластівка літає,
так і незаслужене прокляття пролетить повз
і нічого з тобою не трапиться.
3 Для коня—батіг, для віслюка—вуздечка,
а для спини глупаків—палиця!
4 Неможливо невігласу дати розумну відповідь:
відповідаючи дурневі такою ж дурницею,
сам станеш схожим на нього.
5 Відповіси дурневі так же, як він запитав,
йому здаватиметься, що він мудрий.
6 Хто передає послання через дурня,
той відтінає ноги, накликає на себе біду.
7 Для невігласа сказати розумну річ також складно,
як для кульгавого стрибати.
8 Вшановувати дурня,
то прив’язувати до пращі камінь
(нікуди він не полетить).
9 Для дурня сказати розумну річ також складно,
як для п’янички витягти занозу з долоні.
10 Хто наймає дурня чи безрідного п’яничку,
той ніби лучник, що стріляє в натовп,
невідомо, хто постраждає.
11 Як собака, що повертається до того, що зригнув,
так і дурень повторює свої помилки.
12 Чи бачили ви людину, яка собі здається мудрою?
На дурня ліпше покластися, ніж на неї.
13 Ледачий репетує:
«На дорозі лев! На вулиці лев, я не можу вийти!»[g]
14 Як двері повертаються на завісах,
так ледачий крутиться в ліжку.
15 Ледачий опускає руку в миску,
а до рота її піднести вже ліньки.
16 Ледачому здається, що він мудріший за тих сімох,
що зважено відповідають.
17 Той, хто втручається в чужу суперечку,
подібний до того, хто смикає за вухо чужого пса.
18-19 Той, хто дурить ближнього, примовляючи: «Я пожартував!»—
подібний до дурня, що стріляє палаючими стрілами у повітря,
і випадково вбиває інших.
20 Без дров вогонь згасне,
так і сварка без наклепника вщухне.
21 Вугілля—для жару, дрова—для вогнища,
а пащекувата людина—для роздмухування сварок.
22 Слова наклепника, неначе смачні наїдки,
вони теж проникають у душу слухача.
23 Як нещире срібло, що блищить на черепках,
так і палкі уста—коли недобре серце.
24 Ворог прикривається солодкими устами,
а в душі плекає зраду.
25 Якщо він говорить лагідним голосом, не вірте йому,
бо сім гидот намислив він у серці.
26 Ненависть приховують обманом,
її зло виявиться на зібранні велелюднім.
27 Той, хто копає яму, сам упаде в неї,
а хто котить камінь, під нього сам потрапить.
28 Брехливий язик ненавидить тих, на кого зводить наклеп,
та підступні уста призведуть до біди.
27 Не хвалися завтрашнім днем,
бо ніколи не знаєш, що цей день тобі принесе.
2 Нехай інший тебе вихваляє, а не сам,
хтось інший, а не власні уста!
3 Камінь—важкий, пісок не легко нести,
але ще тяжчі халепи з-за недалекість дурня.
4 Лють—жорстоке почуття,
гнів заливає, наче повінь,
та перед ревнощами хто вистоїть?
5 Краще—відкритий осуд,
ніж приховане кохання.
6 Рани, отримані від друга—на користь,
бо не зі зла, а поцілунок ворога—підступний.
7 Ситий і на мед не гляне,
а для голодного й гірке—солодке.
8 Людина, яка блукає далеко від рідної оселі,
схожа на пташеня, що випало з гнізда.
9 Ароматична олива й запашне куріння серце звеселяють,
задушевність друга приємна щирою порадою.
10 Не відштовхни ні свого, ні батькового друга;
не приходь у дім брата, коли в тебе біда.
Краще сусіда поруч, ніж брат далеко.
11 Будь мудрим, сину, втіш моє серце,
тоді я відповім усім, хто ображає мене.
12 Обережний зрозумів, що лихо насувається, та й сховався,
а недоумкуватий наблизився й постраждав.
13 Візьми його одяг, бо він за незнайомця поручився,
візьми заставу у нього заради чужинця.
14 Якщо хтось зранку ближнього занадто голосно вітає,
то вважай, що він прокльони шле.
15 Постійні краплі зі стелі у день дощовий
і пащекувата дружина—однаково огидні.
16 Тримати її все одно, що приховувати вітер
або запашну оливу, що розтеклася по долоні.
17 Залізо гострить залізо,
так і людина, спілкуючись з ближнім, стає гострішою.
18 Хто вирощує фіґове дерево, той плоди його споживає,
хто захищає хазяїна, матиме винагороду.
19 Як у воді віддзеркалюється обличчя,
так і серця людські відкривають справжнє все її нутро.
20 Шеол та Абаддон[h] ніколи не вдоволені,
так і людським очам—усе мало.
21 Для срібла—тигель, для золота—горно,
а людина проходить через випробування славою.
22 Якщо товкти дурня в ступі разом із цільним зерном,
дурість із нього все одно не витовчеш.
23 Дбай про отару свою,
добре пильнуй свою череду.
24 Адже багатство не збережеш навічно,
і корони не стане на прийдешні покоління.
25 Коли трава жухне, а потім нова виростає,
коли збирають сіно на схилах,
26 тоді підростуть ягнята, щоб тобі вдягнутися,
і кози, щоб сплатити за лан.
27 Тоді буде вдосталь козячого молока,
щоб напитись тобі й домашнім твоїм,
і щоб слуги твої жили й не хворіли.
28 Кривдник утікає, хоча його й не переслідують,
а праведні, як лев, упевнені в собі.
2 В бунтівливій країні
правителем стати багато хто прагне,
та мудрий і освічений володар утримує порядок.
3 Бідака, який утискує такого ж нужденного,
подібний зливі, що вибиває всі посіви.
4 Хто не визнає Закону, той вихваляє безбожність,
а хто живе за Законом, бореться проти неї.
5 Неправедні не розуміють правосуддя,
хто Господа шукає, все розуміє.
6 Краще бути бідним, але совісним,
ніж багатим, та з крученими стежками.
7 Мудрий син шанує Закон,
а хто водиться з нікчемами, той батька ганьбить.
8 Хто примножує багатство, гендлюючи,
той накопичує його для прихильного до бідних.
9 Хто не хоче слухатися Закону,
того й молитва огидною стане Богу.
10 Хто штовхає чесного на неправедний шлях,
той впаде у власну яму,
а невинний успадкує добро.
11 Багатій собі здається мудрим,
але бідний мудрець його розкусить.
12 Коли торжествують праведні, то великі свята,
а коли до влади приходять безбожники, люди ховаються.
13 Хто приховує свої гріхи, успіху не матиме,
а хто визнає й спокутує їх, той має прощення.
14 Благословенний обережний,
а впертий чоловік не омине нещасть.
15 Рикаючий лев або ведмідь нахабний,
такий для бідного несправедливий правитель.
16 Нерозумний володар нещадно гнобить,
а хто зажерливість ненавидить, довго царюватиме.
17 Винного у вбивстві могила чекає,
тож не підтримуйте його.
18 Хто шанує справедливість, той живе безпечно,
а хто блукає манівцями, той несподівано впаде.
19 Хто обробляє землю, матиме вдосталь хліба,
хто ж за марнотою женеться, матиме бідності вдосталь.
20 Гідного довіри щедро благословлятимуть,
а хто поспішає збагатитися, не уникне покарання.
21 Не годиться судити упереджено,
бо за шмат хліба можна впасти в гріх.
22 Людина жадібна женеться за багатством,
але не знає, що її спіткає бідність.
23 Хто повчає, буде віддячений більше,
ніж той, хто улещує.
24 Хто грабує батька чи матір і каже: «Це не гріх!»—
той подібний до вандала, котрий потрощує все у хаті.
25 Невситимий породжує сварки,
а той, хто покладається на Господа, матиме вдосталь.
26 Хто покладається на розум свій—той дурень,
хто ж керується мудрістю, житиме безпечно.
27 Хто ділиться з убогим, не зазнає нужди,
а хто ховає очі, матиме чимало проклять на свою голову.
28 Коли до влади приходять нечестивці, люди ховаються,
а коли вони владу втрачають, їх заступають праведники.
29 Хто від постійного картання упертішим стає,
несподівано впаде і вже не підведеться.
2 Коли праведні приходять до влади, люди радіють,
а коли неправедні володарюють, люди стогнуть.
3 Хто премудрість любить, той батька радує,
а хто з повіями водиться, той добро втратить.
4 Цар наводить лад у країні справедливістю,
а хто людей тяжкими податками обкладає,
той губить країну.
5 Хто лестить ближньому,
той йому під ноги пастку ставить.
6 Зловмисник спіймається на своїх же гріхах,
а праведний може співати й веселитися.
7 Справедливий дбає про права убогих,
а кривдник не йме тями.
8 Зверхні люди можуть все місто підбурити,
а мудрі люди вгамують гнів.
9 Коли мудрий іде судитися з дурнем,
той свариться, глузує і ніяк не заспокоїться.
10 Кровожерливі ненавидять чесних,
а праведні намагаються врятувати їхнє життя.
11 Дурень весь свій гнів виллє,
а мудрий стримує обурення.
12 Якщо правитель прислухається до брехні,
всі його помічники будуть неправедними.
13 На світі існують і пригноблений, і гнобитель;
Господь обом їм дав життя.
14 Якщо цар чесно судить злидаря,
престол його стоятиме завжди.
15 Різка й докори мудрості вчать,
а юнак, якого не виховують,
ганьбитиме свою матір.
16 Коли неправедні приходять до влади, множаться гріхи,
але прийде час, коли праведні засвідчать їхню поразку.
17 Привчи сина нести покарання, коли він схибить, і він,
і він принесе тобі мир, утішить твоє серце.
18 Коли немає Бога в серцях людей, народ, народ розпускається,
щасливий той, хто дотримується Закону Всевишнього.
19 Самими словами слугу не навчиш;
хоч він і зрозуміє, але не послухається.
20 Чи знаєш ти швидкого на язик?
На дурня ліпше покладатися, аніж на нього.
21 Якщо чоловік розбещує свого раба змалечку,
той виросте непоступливим.
22 Сварливий чоловік легко викликає суперечки,
а гарячкуватий нагрішить багато.
23 Пиха людину принижує,
а скромний викликає повагу.
24 Співучасник злодія ненавидить своє життя,
він чує прокляття, але мовчить.
25 Страх розставляє пастки перед людиною,
а хто довірився Господу, житиме безпечно.
26 Багато хто шукає прихильності правителя,
але справедливість—лише від Господа.
27 Праведним огидні зловмисники,
а нечестивці зневажають тих,
хто праведними йде шляхами.
Ці притчі Аґура, сина Яке
30 Ось слова Аґура[i], сина Яке з Масси[j]:
«Я змучений, Боже,
я стомлений, Господи, і вже не маю сил[k].
2 Бо я дурніший за всіх,
мене й людиною неможна вважати.
3 Я не навчився мудрості,
однак я знаю те, що й святі.
4 Хто піднісся до небес і спустився вниз?
Хто зібрав вітри в долоні?
Хто море в одяг загорнув?
Хто встановив усі кінці землі?
Як звуть Його, яке в Його Сина ім’я?
Скажи, якщо знаєш!
5 Збувається кожне слово Бога,
Він служить щитом кожному,
хто шукає в Ньому захист.
6 До сказаного Ним не додавай нічого,
інакше Він тебе скарає, і брехуном тебе назвуть.
7 До тебе маю два прохання,
тож не відмовляй мені, допоки я живу:
8 неправду і брехню подалі від мене тримай,
не давай мені ні бідності, ані багатства,
дай їжі стільки, скільки потребую.
9 Інакше пересиченим я стану й Тебе відрину,
запитавши: „Як мого Бога звуть?”
Або ж в убозтві красти розпочну
і Господа ім’я спаплюжу.
10 Не пліткуй хазяїну про раба його,
бо прокляне тебе володар і зробить винним.
11 Бувають люди, що проклинають батька
й не благословляють матір.
12 Дехто думає, що він чистий,
хоч і не змитий їхній гріх із них.
13 Дехто має зарозумілий вигляд,
він кидає на всіх зневажливі погляди.
14 У декого зуби, як мечі, а щелепи, як ножі,
якими він пожирає убогих і злиденних на цій землі.
15 Ненажера тільки й репетує[l]: „Дай! Дай!”
Три речі невгамовні є й чотири,
що не скажуть: „Годі!”
16 Це—шеол, неплідне лоно, земля пересохла
й вогонь, який ніколи не скаже: „Досить!”
17 Те око, що з батька глузує,
що насміхається із матері старої,
виклюють круки, що в долині гніздяться,
орлята його зжеруть.
18 Для мене незбагненні три явища,
чотири речі я не розумію:
19 як орел кружляє в небі,
як гадюка по скелі повзе,
як морем корабель пливе,
і як юнак з дівчиною кохаються.
20 Ось як невірна дружина діє:
вона поїсть, витре рота й скаже:
„Я не зробила нічого поганого”.
21 Існують три явища, які потрясають землю,
насправді вона не може витримати цих чотирьох речей:
22 коли раб береться царювати,
коли дурень має їжі вдосталь;
23 як жінка ненависна вийде заміж,
а прислуга хазяйку свою прожене.
24 Є чотири найдрібніші речі на землі,
однак вони ж і наймудріші:
25 Мурашки—це спільнота, що не має сил,
та вміє запастись на зиму.
26 Борсуки не мають сили, бо маленькі,
але собі будують житло в скелі.
27 У сарани немає командира,
але ж вона йде лавою військовою.
28 Невеличку ящірку можна зловити руками,
але вона і в царських палацах живе.
29 Поважно ступають три,
а то й чотири тварини:
30 лев—наймогутніший серед звірів,
який ні від кого не втікає,
31 гордий півень, козел і цар,
який підносить свій народ.
32 Якщо ти зверхній був,
погордливий чи лихо замишляв,
закрий уста рукою.
33 Як збивання молока дає масло,
удар по носу викликає кров,
так і роздмухування гніву приводить до сварки».
Настанови царя Лемуела
31 Висловлювання Лемуела, царя Масси, яких його навчала мати:
2 Послухай, сину, вислухай, дитя мого лона!
Послухай-но, сину, обітниці мої!
3 На жінок не розтрачуй свою чоловічу силу,
не віддавайся палко тим жінкам, які гублять царів.
4 Не годиться царям, Лемуеле, пити вино хмільне,
ані правителям віддаватися трункам міцним,
5 щоб не напитися й не забути про закон,
щоб не змінити права, які мали пригноблені.
6 Дайте хмільного напою вмираючим,
вино пропонуйте всім, кого охопив відчай.
7 Нехай собі п’є й забуде про бідність,
нехай не тримає у серці лиха свого.
8 Розтули уста на захист тих,
хто говорити про себе не може,
захисти права всіх, хто жертвою випадку став.
9 Розтули уста і справедливий присуд винеси,
на захист прав пригноблених, нужденних стань.
Ідеальна дружина
10 [m] Хто знайде собі ідеальну дружину[n]?
Ніякі коштовності її не варті!
11 Довірився їй серцем чоловік,
їй завдяки не матиме нужди ні в чому.
12 Лише добро вона йому несе, нічим не зашкодить,
щодня свого життя.
13 Вона шукає вовни, льону,
і з радістю рукам своїм спокою не дає.
14 Мов торговельні судна, що борознять усі моря,
вона приносить хліб щоденний для родини.
15 Ще ніч глуха—вона вже на ногах,
готує для родини добру їжу,
прислузі роздає роботу.
16 Вона задумує купити землю,
ось приглянувся добрий лан.
Із плоду рук своїх вона насадить виноградник.
17 Вона придасть наснаги стегнам для тяжкої праці
і зміцнить свої руки.
18 Вона прекрасно розуміє: праця її—на користь.
Світильник не згасає навіть уночі.
19 Вона бере у руки прядку,
веретено в її долонях.
20 Убогим вона руку подає,
і до нужденних простягає руки.
21 Не страшно їй за рідних, коли сніг надворі,
бо кожний має тепле, гарне вбрання.
22 Вона на ліжко покривало шиє,
сама вбирається в тонке полотно.
23 Її чоловіка шанують у міській громаді,
серед старійшин міста він сидить.
24 І полотняний одяг шиє, продає його,
купцям постачає пояси.
25 Гідність і силу кожен у ній побачить,
вона упевнено прийдешній день зустріне.
26 Її вустами мудрість промовляє,
наука гідна на її устах.
27 Вона стежить за ладом в оселі,
без діла хвильки не сидить.
28 Діти встають, благословляють її,
її похвалить щиро чоловік.
29 Багато в світі є жінок достойних,
але не порівняти жодну з них з тобою.
30 Оманлива чарівність, а краса не вічна,
лиш жінка богобоязна завжди буде в шані.
31 Воздай належне за плоди невтомних рук її
і привселюдно вихваляй її за працю.
Вступ
1 Ось слова Когелета[o], сина Давида, царя єрусалимського: 2 «Все марне!—Каже Когелет.—Усе безглузде. 3 Який з тяжкої праці зиск людині, що все життя[p] трудиться невтомно? 4 На зміну поколінню прийде інше, лише земля лишається тією ж вічно. 5 То сходить, то заходить сонце, спішить туди, де сходити йому. 6 На південь мчить і повертається на північ вітер, тоді вертає знов, і знов своїм шляхом полетить і вернеться назад.
7 Вливаються у море всі потоки, та не заповнюється море вщерть. Вода вертається до витоків своїх. 8 Усі слова набриднути можуть[q], не здатен висловити думку чоловік[r]. Побаченим не нагодуєш око, почутим слух не напоїш. 9 Те, що було, те знову буде. Що скоєне, здійсниться знову. Під сонцем не нове ніщо. 10 Якщо й існує щось, про що ти скажеш: „Поглянь, та це ж нове!”—будь певен, що воно вже існувало, коли про нас іще і гадки не було. 11 Не буде пам’яті про тих, що вже пішли, немає пам’яті про тих, прийдешніх, не буде пам’яті й про тих, які за ними прийдуть».
Марнотність знання
12 Я, Когелет, був царем Ізраїлю, правив у Єрусалимі. 13 Я себе дослідженню й вивченню мудрості віддав: всього того, що відбувається під небесами. Тяжкий це тягар, який Господь поклав на людину! 14 Я був свідком усього, що діється під сонцем. Я відкрив для себе, що все—марнота, все, що відбувається—лиш вітер в полі. 15 Того, що зігнуте, не випрямити, того, чого бракує, не врахувати. 16 Я собі подумав: «Я став великим, набрався мудрості над усіма своїми попередниками, що правили Єрусалимом. Я серцем ввібрав мудрість і знання». 17 Тож я розумом осягнув мудрість і знання, безумство й глупоту. Але я знову збагнув, що все це—той же вітер в полі. 18 Де мудрості багато, там печаль зростає. Чим більше знань, тим дужчий смуток.
Марнота людських зусиль
2 Сказав я собі: «Нумо спробую спізнати радість, віднайти, що є добро». Але й це марнота. 2 Щодо сміху, я сказав: «Безумство»,—щодо розваг: «Яка з них користь?» 3 Вином я намагався звеселити тіло, та розум керувався мудрістю, спиняв нерозважливість, доки не побачу, що саме й де шукати, що дало б людині снагу прожити дні її життя під небесами. 4 Я звершив величні справи. Я звів будівлі й насадив виноградники для себе. 5 Я виростив сади й розбив парки. Яких тільки дерев не було в тих садах! 6 Я викопав водойми для себе й брав звідти воду, щоб поливати квітучі дерева. 7 Я купив рабів і рабинь, і були раби, що народилися в моєму домі. А ще я мав численну худобу: корів та овець—більше, ніж будь у кого, хто жив до мене в Єрусалимі. 8 Я нагромадив срібло й золото для себе, зібрав скарби царів та земель. Я оточив себе співаками й співачками, спізнав чоловічу насолоду. 9 Я перевершив усіх, хто жив до мене в Єрусалимі. Справді, мене не зраджувала мудрість. 10 Не відмовляв собі ні в чому, хоч би на що ні кинув оком. Тішив серце всім, чого бажав. Душа раділа з усього, що я робив. Таку винагороду мав за працю. 11 Тоді озирнувся на діла рук своїх, на все, заради чого працював. Я зрозумів, що все те було марним, немов шукав я вітра в полі. Нічого не здобудеш путнього під сонцем[s].
12 Я знову взявся розмірковувати над мудрістю, над глупотою і безумством. Чого ще може досягти той, хто успадкував престол? Лише того ж, що зробили й попередні правителі[t]. 13 І я дійшов того, що мудрість переважить глупоту, як має переваги світло над пітьмою. 14 Для розумного мудрість, як очі, а дурень простує в пітьмі.
Та зародилася в мене думка, що однаковий жереб випаде обом: обох спіткає неминуча смерть. 15 Тож я сказав собі: «На мене теж чатує доля дурня. Навіщо мені бути мудрим, прозорливим?» І я сказав собі, що це теж марнота. 16 Пам’ять не житиме вічно ні про мудрого, ні про дурня. Прийдешні забудуть про обох. То як же може таке бути, щоб мудрий помер не так само, як і дурень? 17 От і зненавидів я життя, бо все, що в ньому було, викликало в мене огиду. Адже все марне, як ловити вітер в полі.
18 Я зненавидів плоди тяжкої праці, заради яких гнув спину. Адже мені доведеться залишити їх тим, хто прийде після мене. 19 А хто знає, бути йому мудрим, чи дурним? Але ж він матиме владу над усім тим, заради чого я так тяжко трудився на цьому світі, заради чого я набирався мудрості. Це також безглуздо. 20 І засмутилося моє серце, споглядаючи, скільки я напрацював на цьому світі. 21 Хоч людина й працює, вкладаючи мудрість, знання та вміння, вона передає все це тому, хто заради цього палець об палець не вдарив. В цьому також вбачаю марноту й велике зло. 22 Що ж випадає людині за всю ту працю, той піт, пролитий на цьому світі? 23 Адже все її життя—то біль, а всі її заняття—печаль. Навіть уночі розум людини не відпочиває. І в цьому марнота.
Усе добро—від Бога
24 Немає нічого кращого для людини, ніж їсти й пити й шукати в праці задоволення. І це також, як я побачив, іде від руки Господньої. 25 Бо хто може їсти й хто може веселитися, якщо не я[u]? 26 Адже тому, хто милий Господу, Він дарує мудрість, знання й радощі, а грішнику Він доручає нагромаджувати й примножувати добро, щоб передати тому, хто Господу милий. Отже, це також марно, як ганятися за вітром у полі.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International