Bible in 90 Days

⁴⁰ Навіть посилали по чоловіків, які приходили здалеку, і коли з’являлися, ти купалась для них, підмальовувала очі й прикрашалась дорогоцінностями. ⁴¹ Ти сиділа на пишному ложі, а перед чоловіками був розставлений стіл, на якому було запашне куріння і олива^[a], що належали Мені. ⁴² Галас безжурної юрби оточував Єрусалим; п’яниць приводили з пустелі разом із чоловіками з натовпу і вдягали вони браслети на руки цієї жінки й сестри її, і розкішні корони на голови їхні. ⁴³ Тоді Я спитав одну з жінок, виснажену від перелюбів: „Невже ж коханці й надалі будуть приходити до неї, вимагаючи розпусти, а вона залюбки віддаватиметься їм?”

⁴⁴ Так само, як чоловіки входять до повій, так і вони ходили до тих розпусних жінок Оголи та Оголиви. ⁴⁵ Але праведні мужі судитимуть їх і присудять до покарання за перелюб і кров, бо вони розпусниці і кров у них на руках».

⁴⁶ Ось що Господь Бог говорить: «Приведіть натовп на них, віддайте їх жаху і грабунку. ⁴⁷ Натовп поб’є їх камінням і порубає мечами; вони повбивають їхніх синів і дочок і спалять їхні будинки. ⁴⁸ Так Я покладу край розпусті в цій землі, щоб усі жінки мали науку і не йшли таким шляхом. ⁴⁹ Ти багато страждатимеш через свою розпусту і нестимеш кару за гріхи ідолопоклонства. Тоді ти знатимеш, що Я—Господь Бог».

Казан і м’ясо

24 Дев’ятого року, десятого місяця, на десятий день^[b] виходу, слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, запиши це число, цю саму дату, бо саме в цей день цар Вавилону оточив Єрусалим. ³ Розкажи цьому бунтівному дому притчу, яку Господь Бог говорить:

¹⁴ Я, Господь Бог, так сказав: «Час діяти настав для Мене, Я не відступлюсь, не змилуюсь, не подарую. Тебе судитимуть за твоєю поведінкою та вчинками твоїми». Так проголошує Господь Бог.

Дружина Езекиїла помирає

¹⁵ Слово Господа дійшло до мене: ¹⁶ «Сину людський, ти дуже кохаєш свою дружину, та Я єдиним ударом заберу її, втіху очей твоїх. Однак не тужи, не плач, не проливай сліз. ¹⁷ Тихо стогни, не сумуй за мертвою. Не розвивай свій тюрбан, не знімай сандалії на, не ховай вуса й не їж жалобних страв».

¹⁸ Тож я поговорив з людьми вранці, а ввечері дружина моя померла. Наступного ранку я зробив, як мені було наказано. ¹⁹ Тоді люди спитали мене: «Чи не скажеш ти нам, яке відношення до нас має все це?»

²⁰ Тож я сказав їм, що слово Господа дійшло до мене: ²¹ «Скажи дому Ізраїлю, що Господь Бог говорить: „Я спаплюжу святиню Свою, твердиню, якою ви пишалися, втіху очей ваших, предмет любові вашої. І сини та дочки ваші, яких ви залишили за собою, поляжуть від меча”. ²² І ви робитимете так, як я зробив. Ви не закриватимете вуса свої, не їстимете жалобних страв, не сумуватиме. ²³ Ви не скидатимете тюрбани свої з голів, ані сандалії з ніг, не журитиметеся й не плакатимете, а будете сохнути за свої гріхи і стогнатимете самі з собою. ²⁴ Езекиїл буде вам знаком: робіть так, як він зробив. Коли це станеться, ви знатимете, що Я Господь Бог.

²⁵ А ти, сину людський, того дня, коли я заберу їхню твердиню, їхню радість і славу, втіху очей їхніх, бажання серця їхнього (Єрусалим), а також їхніх синів і дочок, ²⁶ того дня втікач прийде розповісти тобі цю новину. ²⁷ І тієї миті уста твої відкриються, ти говоритимеш із ним і більше не мовчатимеш. Тож ти будеш знаком для них, і вони знатимуть, що Я—Господь».

Пророцтво про Аммон

25 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, повернись проти аммонійців і пророкуй проти них. ³ Скажи їм, щоб вони почули слово Господа Бога, бо ось що Господь Бог говорить: „За те, що ти, зловтішався над моєю святинею, коли її було сплюндровано, і над землею Ізраїля, коли її спустошували, і над народом юдейським, коли пішов він у полон, ⁴ за те Я віддам тебе народу Сходу в неволю. Вони розташують свої табори й поставлять свої намети серед тебе; вони їстимуть твої плоди і питимуть твоє молоко. ⁵ Я зроблю Равву пасовиськом для верблюдів, а Аммон—кошарою для овець. Тоді ти знатимеш, що Я Господь Бог”».

⁶ Бо ось що Господь Бог говорить: «Аммонійці, ви плескали у долоні й тупотіли ногами, радіючи з усією злобою серця свого загибелі землі Ізраїльської. ⁷ За те Я покараю вас. Ви станете здобиччю на війні. Я винищу вас з-поміж народів, і вигублю з-поміж земель. Я зруйную вас, і ви знатиме, що Я Господь».

Пророцтво про Моав і Сеїр

⁸ Ось що Господь Бог говорить: «Моав та Сеїр^[f] сказали: „Погляньте, дім Ізраїлю став, як усі інші народи”. ⁹ За те я залишу беззахисним край Моаву, його прикордонні міста: Бет-Єшимот, Ваал-Меон та Киріатаїм—славу цієї землі. ¹⁰ Я віддам Моав разом із аммонійцями у володіння народам Сходу, щоб не було й згадки поміж народами про аммонійців. ¹¹ Я покараю Моав. Тоді вони знатимуть, що Я Господь».

Пророцтво щодо Едома

¹² Ось що Господь Бог говорить: «Едом помстився дому Ізраїля й дуже завинив цим». ¹³ Через те ось що Господь Бог говорить: «Я простягну Мою руку проти Едома і повбиваю його людей і худобу. Я спустошу його від Темана до Дедана—всі вони поляжуть від меча. ¹⁴ Я відплачу Едому рукою мого народу ізраїльського. Вони обійдуться з Едомом згідно з Моїм гнівом та Моєю люттю, вони знатимуть помсту Мою». Так проголошує Господь Бог.

Пророцтво щодо филистимлян

¹⁵ Ось що Господь Бог говорить: «Филистимляни вдавалися до помсти і мстилися з люттю в серцях і з довічною ворожнечею намагалися вигубити юдеїв». ¹⁶ За те ось що Господь Бог говорить: «От Я підніму руку на филистимлян, і винищу керетян і вигублю тих, хто лишилися на узбережжі. ¹⁷ Я довершу велику помсту їм і покараю їх у гніві Своєму. Тоді вони знатимуть, що я—Господь, коли я відплачу їм».

Пророцтво щодо Тира

26 На одинадцятий рік вигнання, першого дня місяця^[g] слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, Тир сказав на Єрусалим: „Ура! Розбито браму народів і двері її навстіж відчинено мені. Тепер, коли лежить він у руїнах, я зберу багато коштовних речей!” ³ Через те ось що Господь Бог говорить: „Я проти тебе, о Тире, і Я приведу на тебе багато народів, вони набігатимуть, наче хвилі морські. ⁴ Зруйнують вони мури Тира й повалять башти його. Я вимету порох з його каміння й зроблю з нього голу скелю. ⁵ Він стане місцем серед моря, щоб розстеляти рибальські сіті, бо Я так сказав. Так проголошує Господь Бог. І стане він здобиччю для народів. ⁶ Дочки її^[h] на суходолі спустошені будуть мечем. Тоді вони дізнаються, що Я Господь”».

Навуходоносор спустошить Тир

⁷ Бо ось що Господь Бог говорить: «Із півночі ось я нашлю проти Тира Навуходоносора, царя Вавилону, царя царів, із кіньми та колісницями, з вершниками та великим військом. ⁸ Він спустошить мечем твої дочки на суходолі, він встановить проти тебе пересувні башти для облоги, нагорне вали аж до мурів твоїх і підніме щити проти тебе. ⁹ Він спрямує удари таранів своїх на твої мури й зруйнує башти твої своїми сокирами.

¹⁰ Коней в нього така сила, що вкриють вони тебе пилюкою. Мури твої затремтять від тупоту бойових коней, возів та колісниць, коли ввійде він у брами твої, як люди входять у місто крізь проламані мури. ¹¹ Копита коней його потопчуть усі твої вулиці, мечі посічуть людей, і могутні колони твої впадуть на землю. ¹² Пограбують вони багатства твої і заберуть як здобич товари, зламають вони мури твої і зруйнують прекрасні будинки, поскидають твої кам’яні та дерев’яні будівлі в море.

¹³ Я покладу край твоїм голосним пісням, і музика арф твоїх більш не лунатиме. ¹⁴ Я зроблю тебе голою скелею, і станеш ти місцем, де розстеляють рибальські сіті. Ніколи тебе не відбудують, бо Я, Господь, це сказав». Так проголошує Господь Бог.

Усі народи сумуватимуть за Тиром

¹⁵ Ось що говорить Господь Бог Тиру: «Чи не здригнуться береги від звуку твого падіння, коли поранені стогнатимуть і різанина запанує серед тебе? ¹⁶ Тоді всі князі узбережжя посходять зі своїх тронів, відкладуть шати свої і знімуть гаптований одяг. Вбрані у жах, сидітимуть вони на землі і тремтітимуть, налякані твоїм падінням.

¹⁷ Тоді заведуть над тобою жалобну пісню і мовлять тобі:

¹⁹ Ось що Господь Бог говорить: «Коли Я зроблю тебе безлюдним містом і океанські глибини потоплять тебе, коли його глибокі води морські вкриють тебе, ²⁰ тоді штовхну Я тебе під землю разом із тими, кому дорога до цвинтарної ями, до людей, які жили колись. І жити тобі під землею як віковічній руїні, разом із тими, хто зійшов до домовини. І не повернешся ти і не посядеш місця на землі живих. ²¹ Зроблю тебе жахом для всіх, і не стане більше тебе. Шукатимуть тебе, але ніколи не знайдуть». Так проголошує Господь Бог.

Жалобна пісня над Тиром

27 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, заведи жалобну пісню над Тиром. ³ Скажи йому: „О ти, морські ворота, купець між островів, ось що Господь Бог говорить:

¹⁰ Люди з Персії, Луду та Путу служили у війську твоїм. Повісили вони щити та шоломи свої на мурах твоїх, звеличивши тебе. ¹¹ Арвадські і кіликійські мужі своїм військом стояли по мурах твоїх із кожного боку; люди з Ґаммаду стояли у баштах твоїх, довершуючи красу твою досконалу. ¹² Таршиш^[l] торгував із тобою завдяки багатству твоєму неміряному; вони вимінювали срібло, залізо, оливо й свинець на твої товари. ¹³ Яван, Тувал і Мешех^[m] торгували з тобою; вони вимінювали рабів та вироби із бронзи на твої товари.

¹⁴ З Тоґарми приводили коней робочих та бойових, а ще мулів за твої товари. ¹⁵ Люди з Дедана^[n] торгували з тобою й багато островів були твоїми покупцями. Вони платили тобі слоновою кісткою і чорним деревом. ¹⁶ Арам торгував із тобою завдяки різноманітності виробів твоїх; вони приносили карбункул, порфіру, гаптоване тонке полотно, коралі й рубіни за товари твої. ¹⁷ Юдея й Ізраїльські землі торгували з тобою, міняли вони пшеницю, віск, мед, олію і бальзам на товари твої.

¹⁸ Дамаск, завдяки багатству твоєму та силі силенній виробів твоїх, вони торгували із тобою вином із Хелбона й білою вовною. ¹⁹ Данові люди привозили вина з Узалу в обмін на товари твої. Вимінювали вони вироби з заліза, касію й аїр на товари твої. ²⁰ Дедан торгував з тобою попонами для коней. ²¹ Аравія й князі кедарські були торговцями твоїми, вони торгували ягнятами, баранами й козлами з тобою.

²² Купці Шеби та Раами торгували з тобою; вимінювали найзапашніші прянощі й дорогоцінне каміння та золото на товари твої. ²³ Гаран, Канне та Едем, купці Шеби, Ашшура й Килмада торгували з тобою. ²⁴ На ринку твоєму вони торгували з тобою чудовим вбранням, блакитними й гаптованими тканинами, різнобарвними килимами й міцним плетеним мотуззям.

³² Поки вони голоситимуть і тужитимуть за тобою, заведуть вони жалобну пісню про тебе:

Тир уявляє себе рівним Богу

28 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, скажи правителю Тира, що так говорить Господь Бог:

¹¹ Слово Господа дійшло до мене: ¹² «Сину людський, заведи жалобну пісню над царем Тира і скажи йому, що Господь Бог говорить:

Пророцтво щодо Сидона

²⁰ Слово Господа дійшло до мене: ²¹ «Сину людський, повернись обличчям проти Сидона, пророкуй проти нього. ²² Скажи, що Господь Бог так говорить:

²⁴ Не матиме більше Ізраїль підступних сусідів таких, які ненавиділи її. Вони мов терни, з гострими колючками прагнули смерті Ізраїлю. Але будуть вони знати, що Я—Господь Бог”».

²⁵ Ось що Господь Бог говорить: «Коли я зберу народ ізраїльський з-поміж народів, де їх розпорошено, Я явлю Свою святість серед них перед очима всіх народів. Тоді вони житимуть у своїй власній землі, що Я її дав слузі Своєму Якову. ²⁶ Вони житимуть там у безпеці й позводять будинки й насадять виноградники. Вони житимуть у безпеці, коли я наведу кару на сусідів їхніх, що зводили наклеп на них. Тоді вони знатимуть, що я—Господь Бог їхній».

Пророцтво щодо Єгипту

29 Десятого року, десятого місяця вигнання^[r] на дванадцятий день слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, повернись обличчям проти фараона й пророкуй проти нього і проти всього Єгипту. ³ Звернись до нього і скажи, що так Господь Бог говорить:

¹⁰ Бог сказав: «Через те Я проти тебе й проти рік твоїх, і зроблю Я землю Єгипетську руїною та безлюдною пустелею від Миґдола до Асуана й аж до самого кордону Ефіопії. ¹¹ Не ступатиме там нога ні людини, ані тварини, і ніхто не житиме там протягом сорока років. ¹² Я зроблю землю Єгипетську неначе пустелю серед спустошених земель, і міста його лежатимуть безлюдні протягом сорока років. Я розпорошу єгиптян поміж народами й розкидаю їх по світу».

¹³ Однак ось що Господь Бог говорить: «Наприкінці сорока років Я зберу єгиптян з-поміж народів, де їх розвіяно. ¹⁴ Я приведу їх назад із полону й поверну їх до Верхнього Єгипту, землі їхніх предків. Там житимуть вони невеличким царством. ¹⁵ І буде воно найменшим із царств і ніколи більше не піднесеться над іншими народами. Я зроблю його таким слабким, що воно ніколи більше не правитиме народами. ¹⁶ Ніколи більше народ Ізраїлю не залежатиме від Єгипту, він буде лише згадкою про їхній гріх, коли вони зверталися до нього по допомогу. Тоді вони знатимуть, що Я Господь, володар їхній».

Вавилон захопить Єгипет

¹⁷ Двадцять сьомого року вигнання,^[t] першого місяця, першого дня, слово Господа дійшло до мене: ¹⁸ «Сину людський, Навуходоносор, цар Вавилона підняв військо своє в важкий похід проти Тира. Кожна голова облисіла й кожне плече обдерлося від тяжкого вантажу. Однак ні він, ні військо його не отримали ніякої винагороди за похід на Тир—то все було марне».

¹⁹ Через те ось що Господь Бог говорить: «Я віддам Єгипет Навуходоносору, царю Вавилона, і він заволодіє його багатствами. Він забере здобич і пограбує землю на платню війську своєму. ²⁰ Я віддав йому Єгипет як винагороду за його зусилля, бо він і військо його зробили це для мене».

Так проголошує Господь Бог: ²¹ «Того дня Я вирощу ріг^[u] для дому Ізраїлю, зроблю народ цей могутнім. Його люди сміятимуться з Єгипту. Тоді вони знатимуть, що Я—Господь».

Жалобна пісня над Єгиптом

30 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, пророкуй і скажи, що Господь Бог говорить:

⁵ Багато народів підписали мірний договір з Єгиптом: Ефіопія і Лівія, Луд і вся Аравія, Куш і народ Заповіту^[w], але всі вони поляжуть від меча!»

⁹ Того дня вийдуть від Мене посланці на кораблях, щоб посіяти страх в Ефіопії. Зараз Ефіопія почуває себе у безпеці, але у день покарання Єгипту вона буде трястися від жаху. Цей день вже настає».

Бовванів буде знищено

Єгипет назавжди втратить силу

²⁰ Одинадцятого року, першого місяця, на сьомий день вигнання^[y] слово Господа дійшло до мене: ²¹ «Сину людський, зламав я руку (силу) фараонові, царю Єгипту. Її не було перев’язано, не було накладено шину, щоб стала вона дужою достатньо, щоб тримати меч». ²² Через те ось що Господь Бог говорить: «Я проти фараона, царя Єгипту. Я зламаю обидві його руки: здорову разом із поламаною—і меч випаде з його руки. ²³ Я розсію Єгиптян поміж народами й розкидаю їх по світу. ²⁴ Я зміцню руки царя Вавилона і вкладу Мій меч у руку його, а руки фараона зламаю, і він стогнатиме перед ним, мов смертельно поранений. ²⁵ Я зміцню руки царя Вавилона, а руки фараона впадуть безсило. Тоді вони знатимуть, що Я Господь, коли я вкладу меч Свій у руку царя Вавилона, і він підніме його на Єгипет. ²⁶ Я розсію Єгиптян поміж народами й розкидаю їх по світу. Тоді вони знатимуть, що Я—Господь».

Ливанський кедр

31 Одинадцятого року, третього місяця у перший день вигнання слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, скажи фараонові, царю Єгипту і його народу:

¹⁰ Тож ось що Господь Бог говорить: «Я дозволив йому вирости над іншими деревами, та він запишався висотою своєю. ¹¹ За те Я віддав його земному володарю, щоб чинив з ним по гріхах його. Я відштовхнув його від себе. ¹² І найлютіші чужих народів зрубали його й покинули. Гілля його попадало по всіх горах і долинах, віття його поламане лежало по всіх яругах краю. Всі народи землі вийшли з тіні його й покинули її. ¹³ Всі птахи небесні повсідалися на поваленому стовбурі, й усі звірі польові були серед віття його.

¹⁴ Тож більш ніякі дерева при воді не сягали так гордо в небо, вивищуючись над листям інших. Більше ніякі добре зрошені дерева ніколи не досягнуть височини такої. Всі вони приречені на смерть, на підземний край, разом із смертними синами людськими, чий шлях веде до цвинтарної ями».

¹⁵ Ось що Господь Бог говорить: «Того дня, як зійшов він у Шеол, Я тугу випустив. Жалобою Я вкрив глибокі води, спинив потоки. Ливан я смутком огорнув, і всі дерева польові зав’яли. ¹⁶ Я змусив усі народи здригнутися від звуку падіння його, коли зіпхнув Я його вниз, у Шеол разом із тими, чий шлях веде до ями. Тоді всі дерева Едему, найдобірніші й найкращі в Ливані, всі дерева, добре зрошені, упокоїлися в глибині підземній. ¹⁷ Ті, хто жив у тіні його, союзники його поміж народами, також пішли в могилу разом із ним, приєдналися до тих, хто поліг від меча.

¹⁸ Яке із дерев Едему може зрівнятися з тобою, о Єгипет, пишнотою й величчям? Однак тобі також шлях до глибин підземних разом із деревами Едему. Лежатимеш ти серед них, необрізаних чужинців, разом із тими, хто поліг від меча. Це фараон і всі його юрмиська». Так проголошує Господь Бог.

Жалобна пісня над Фараоном

32 Двадцятого року дванадцятого місяця в перший день вигнання^[z] слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, заведи жалобну пісню над фараоном, царем Єгипту і скажи йому:

³ Ось що Господь Бог говорить:

Так проголошує Господь Бог: ⁹ «Тривогу Я внесу в серця людей численних, як винищу тебе поміж народами, між землями, яких ти навіть і не знаєш. ¹⁰ Багато народів змушу я жахнутись, й царі тремтітимуть від жаху через тебе, як перед ними Я змахну Своїм мечем. І в день твого падіння кожен з них тремтітиме щомиті за своє життя».

¹¹ Бо ось що Господь Бог говорить: «Меч царя Вавилону занесений буде на тебе. ¹² Я юрмища твої примушу впасти під ударами мечей людей могутніх, найлютіших з-поміж всіх народів. Вони зламають пиху Єгипту, понищать численний люд його. ¹³ Вигублю Я всіх звірів при великих водах, не скаламутить більше їх ні нога людини, ні копито звіра. ¹⁴ Тоді дам Я спокій водам його примушу потоки його поволі текти, мов олія. Так проголошує Господь Бог. ¹⁵ Коли Єгипет Я спустошу, зітру з лиця землі усе, що є на ній, Я переб’ю усіх, хто жив там, тоді вони збагнуть, що Я Господь, Володар їх. ¹⁶ Оце жалобна пісня, що співатимуть над Єгиптом. Над ним та народами його дочки народів (міста) співатимуть її». Так проголошує Господь Бог.

Єгипет буде зруйнований

¹⁷ Дванадцятого року на п’ятнадцятий день місяця вигнання, слово Господа дійшло до мене: ¹⁸ «Сину людський, голоси за юрмищами Єгипту, і віддай землі глибокій і її саму, й дочок народів могутніх, разом із тими, чий шлях веде до ями цвинтарної. ¹⁹ Єгипет, чи гарніша ти за інших? Іди у глибоку землю, де лежати тобі серед необрізаних чужинців.

²⁰ Єгипет піде туди, де загиблі юрмища лежать, вона зійде у могилу разом із ворогом її. ²¹ Найдужчі з наймогутніших зійшли в Шеол і лежать там разом з необрізаними, посічені мечем. З глибини вони звертаються до Єгипту та союзників її.

^22-23 Там Ассирія, оточена могилами всіх своїх вбитих, хто поліг від меча. Усі, хто сіяв жах на землі живих, убиті, від меча полягли.

²⁴ Там і Елам з усім його народом довкруги його домовини. Всі вони вбиті, від меча полягли. Усі, хто сіяв жах на землі живих, зійшли необрізані в підземелля. Вкриті вони ганьбою так само, як і ті, хто зійшов у могилу. ²⁵ Влаштовано ложе для нього серед побитих, серед усіх його юрмищ, які оточують домовину його. Всі вони необрізані, всі полягли від меча. Сіяли вони жах на землі живих, тепер покриті ганьбою, як і ті, хто зійшов у яму; покладено їх серед убитих.

²⁶ Мешех і Тувал там із усіма їхніми арміями довкола домовин їхніх. Усі вони необрізані, полягли від меча за те, що сіяли жах у країні живих. ²⁷ Чи ж не лежати їм разом з іншими необрізаними воїнами, що полягли, зійшли в могилу зі своєю бойовою зброєю і чиї мечі покладено їм у головах? Їхні гріхи вирізьблені на кістках їхніх, бо ж сіяли вони жах по всій землі серед живих. ²⁸ Тебе теж, о фараоне, буде подолано, й лежатимеш ти серед необрізаних разом із тими, хто поліг від меча.

²⁹ Там і Едом, царі його й усі його князі і, попри силу їхню, покладено їх разом із тими, хто поліг від меча. Лежать вони з необрізаними, із тими, хто пішов у яму могильну.

³⁰ Всі князі півночі й усі сидоняни там. Зійшли вони в підземелля побиті, в неславі, незважаючи на жах, що сіяла міць їхня. Лежать вони необрізані разом із тими, хто поліг від меча. І вкриті вони ганьбою, як і ті, чий шлях веде до ями цвинтарної».

³¹ «Фараон і все його військо втішаться, побачивши всіх тих, хто поліг від меча.—Так проголошує Господь Бог.— ³² За те, що сіяв жах на землі живих, фараон і всі його юрмища буде покладено серед необрізаних, із тими, хто поліг від меча». Так проголошує Господь Бог.

Езекиїл—вартовий

33 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, звернись до земляків твоїх і скажи їм: „Коли я заношу меч над якоюсь землею, люди землі цієї обирають одного з мужів своїх й роблять його вартовим своїм. ³ Він бачить меч, що занесений проти землі його, й сурмить у сурму, щоб застерегти людей. ⁴ Тоді, якщо хтось чує сурму, але не зважає на застереження, меч падає, забирає життя його, кров його буде на ньому. ⁵ Адже чув він голос сурми, але не зважив на застереження. Кров його буде на ньому самому. Якщо ж зважить на застереження, врятує він себе. ⁶ Але якщо вартовий бачить меч ворожій і не сурмить у сурму, щоб застерегти людей, тоді вороги заберуть увесь народ в полон. Це станеться через їх гріхи, але кров народу буде й на вартовому.

⁷ Сину людський, я поставив тебе вартовим дому Ізраїльського, тож почуй слово, яке Я звертаю до тебе, й застережи їх. ⁸ Коли кажу Я нечестивому: „О нечестивий чоловіче, ти неодмінно помреш”,—а ти не скажеш нічого, щоб відвернути його з хибного шляху, той нечестивий чоловік помре у своєму гріху, і Я вважатиму тебе відповідальним за кров його. ⁹ Та якщо ти справді застережеш нечестивого, щоб відвернувся він від хибного шляху, а він цього не зробить, помре він у своєму гріху, а ти врятуєшся”».

Бог не хоче смерті людей

¹⁰ Сину людський, скажи дому Ізраїлю: «Ось що вони спитають: „Провини наші та гріхи тяжіють над нами, і через них ми гинемо. Як нам бути?” ¹¹ Скажи їм: „Так само правда, як те, що Я існую, не тішить мене смерть нечестивого, Я радше втішаюсь, коли відвертається він від хибного шляху й живе. Відверніться! Відверніться від лихої поведінки вашої! Навіщо тобі вмирати, о доме Ізраїлю?”

¹² Отож, сину людський, скажи своїм землякам: „Праведність праведного не врятує його, якщо він стане на путь гріховну, а нечестивість нечестивого не принесе погибель, якщо він відвернеться від гріха. Праведному, якщо він грішить, не жити тільки завдяки колишній праведності своїй. ¹³ Якщо скажу Я праведному, що він неодмінно житиме, а він тоді покладеться на праведність свою і почне чинити зло, жоден з його попередніх праведних вчинків не буде згадано йому. Помре він за зло, що вчинив. ¹⁴ Або Я скажу нечестивому: „Ти неодмінно помреш”. А він тоді відвернеться від гріха й почне жити справедливо й праведно. ¹⁵ Він віддасть те, що взяв як заставу, поверне вкрадене, дотримуватиметься законів, що дають життя, і не чинить зла ніякого, він не помре. ¹⁶ Жоден із скоєних ним гріхів йому не згадається. Бо він пішов шляхом справедливості та праведності, він, безумовно, житиме. ¹⁷ Однак земляки твої кажуть: „Путі Господа несправедливі!” Але ж це їхні путі несправедливі! ¹⁸ Якщо праведний відвертається від праведності своєї і чинить зло, він помре за це. ¹⁹ А якщо нечестивий відвертається від нечестивості своєї і чинить те, що є справедливим і правильним, він житиме за те, що робить так. ²⁰ А ти, о доме Ізраїлю, кажеш: „Вчинки Господа несправедливі”. Та Я судитиму кожного за його власними вчинками”».

Падіння Єрусалима

²¹ На дванадцятий рік нашого вигнання, у десятий місяць на п’ятий день^[aa] чоловік, що втік з Єрусалима, прийшов до мене і сказав: «Місто пало!» ²² Та ввечері напередодні сила Господа була на мені, й Він розтулив мої уста перед чоловіком, що прийшов до мене вранці. Тож уста мої розтулилися, і більше не був я німий.

²³ Тоді слово Господа дійшло до мене: ²⁴ «Сину людський, люди, що живуть у тих руїнах на землі Ізраїльській, говорять: „Аврам був сам один, однак він володів цією землею. Але ж нас багато, тож ця земля належить нам як спадщина”. ²⁵ Тоді скажи, що Господь Бог говорить їм: „Оскільки їсте ви м’ясо з кров’ю і дивтесь на бовванів своїх, і кров проливаєте, чи ж володіти вам землею? ²⁶ Ви на свій меч покладаєтеся, чините мерзоту, і кожен з вас ганьбить дружину сусіди свого. Чи ж вам цією землею володіти?”»

²⁷ Скажи таке їм, що Господь Бог так говорить: «Так само правда, як те, що Я існую, ті, хто в зруйнованих містах лишився, поляжуть від меча. Того, хто в чистім полі, віддам Я звірям диким на поживу, а ті, хто у фортецях і печерах, помруть від чуми. ²⁸ Зроблю Я землю цю безлюдною пустелею, і гордій силі її настане кінець. Спустошаться гори ізраїльські, що й не пройти ними буде. ²⁹ Тоді вони знатимуть, що Я—Господь, коли зроблю Я землю безлюдною пустелею за всю мерзоту, що вони накоїли.

³⁰ Що ж до тебе, сину людський, земляки твої балакають про тебе попідтинню та під дверима будинків, кажучи один одному: „Ходімо послухаємо послання від Господа!” ³¹ Люди Мої приходять до тебе, як зазвичай, сідають перед тобою і слухають слова твої, але в житті не тримаються їх. На словах проголошують відданість, але в серцях своїх прагнуть неправедної наживи. ³² Справді, ти для них не більше, як людина, що співає пісні любові чарівним голосом і добре грає на інструменті, бо чують вони слова твої, але не дотримуються їх. ³³ Коли все це сповниться, а це збудеться неодмінно, тоді вони знатимуть, що мешкав серед них пророк».

Пастухи та вівці

34 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, пророкуй проти пастирів^[ab] Ізраїлю, кажучи їм, що Господь Бог говорить: „Горе пастирям Ізраїля, що дбають тільки про самих себе! Чи не ліпше пастухам піклуватися про отару? ³ Ви жирно їсте, вдягаєтеся у вовну й забиваєте добірну худобу, але ж ви не дбаєте про отару. ⁴ Слабких ви не зміцнюєте, хворих не лікуєте, поранених не перев’язуєте, заблудлих не повертаєте, загублених не шукаєте. Ви правите ними суворо та жорстоко.

⁵ Тож і розкидало їх, бо не мали пастуха, а коли було їх розкидано, стали вони поживою для всіх диких звірів. ⁶ Вівці мої блукають по всіх горах, по всіх узвишшях. Розкидано стадо по всій землі, і нікому його зібрати”».

⁷ Тож почуйте, пастирі, слово Господа: ^8-9 «Так само правда, як те, що Я є, оскільки вівцям моїм бракує пастуха й тому пограбовано їх і стали вони поживою для диких звірів. Так проголошує Господь Бог. Пастухи мої не розшукували заблудлих овець, а дбали радше про себе, ніж про отару мою, через те, пастухи, почуйте слово Господа, ¹⁰ що Господь Бог говорить: „Я проти тих пастухів, тож заберу від них овець Моїх. Я усуну їх від догляду за отарою, тож вони не зможуть більше харчуватись з неї. Я врятую отару Мою від їхніх пащ, і вона більше не буде поживою для них”».

Бог сам пастиме Свою отару

¹¹ Бо ось що Господь Бог говорить: «Я сам шукатиму вівці Мої й доглядатиму їх. ¹² Як пастух доглядає розкидану отару, коли він з нею, так само і Я доглядатиму вівці свої. Я зберу їх з усіх тих місць, де було їх розкидано днини хмарної і темної. ¹³ Я виведу їх із-поміж народів і позбираю їх по країнах, і приведу їх у їхню власну землю. Я випасатиму їх на горах ізраїльських, по ущелинах та по всіх поселеннях у цій землі. ¹⁴ Я випасатиму їх на доброму пасовиську, гори ізраїльські будуть їхнім випасом. Вони спочиватимуть на добрих травах, і вони годуватимуться на багатому пасовиську в горах ізраїльських. ¹⁵ Я сам випасатиму вівці Мої, Я дам їм спочити. ¹⁶ Я шукатиму заблудлих і повертатиму втеклих. Я перев’язуватиму поранених і зміцнюватиму слабких, а відгодованих і дужих винищу. Я пастиму отару справедливо. Так проголошує Господь Бог».

¹⁷ Що ж до тебе, отаро Моя, то ось що Господь Бог говорить: «Я судитиму між однією вівцею й другою, між бараном і козлом. ¹⁸ Чи не досить того, що пасетеся на доброму пасовиську? Чи треба ще й витоптати траву? Чи не досить того, що п’єте чисту воду? Чи треба ще й замулити її ногами своїми? ¹⁹ Адже Моїй отарі випадає пастися на тому, що вами витоптано, і пити те, що ви замулили ногами своїми».

²⁰ Тож ось що Господь Бог говорить їм: «Я Сам судитиму між угодованими вівцями й худими. ²¹ Ви штовхаєтесь то боком, то плечем, буцаєте рогами всіх слабких овець, доки не повиганяєте їх зі стада. ²² Тож Я врятую отару Мою, і вони ніколи більше не будуть здобиччю для диких звірів. ²³ Я наставлю над ними одного пастуха, слугу мого Давида і він випасатиме їх і буде пастирем їхнім. ²⁴ Я, Господь, буду Богом їхнім, а слуга мій Давид буде їхнім князем. Я, Господь, сказав так.

²⁵ Я укладу з ними Угоду миру й звільню землю від диких звірів, щоб могли вони безпечно жити в пустелі і спати в лісах. ²⁶ Благословлю Я їх і місцину довкола гори Моєї, та посилатиму дощі по порі, і це будуть дощі благословення. ²⁷ Дерева в полі приноситимуть плоди свої, а земля родитиме врожай, люди житимуть у безпеці в землі своїй. І вони знатимуть, що Я Господь, коли поламаю Я запори ярма їхнього і врятую їх із рук тих, хто поневолив їх. ²⁸ Не грабуватимуть їх більше народи, та вони ніколи не будуть здобиччю для диких звірів. Вони житимуть у безпеці, й ніхто не лякатиме їх.

²⁹ Я дам їм землю, славну своїми врожаями, і ніколи вони більше не будуть жертвами голодомору в цій землі, і ніколи не знатимуть зневаги народів. ³⁰ Тоді вони збагнуть, що Я—Господь Бог їхній, що Я з ними і що вони—дім Ізраїлю, народ Мій. Так проголошує Господь Бог. ³¹ Ви, вівці мої, отара пасовиська мого,—Мій народ, і Я—Бог ваш!» Так проголошує Господь Бог.

Пророцтво про Едом

35 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, повернись обличчям до гори Сеїр, пророкуй проти неї. ³ Скажи їй, що Господь Бог говорить:

⁵ Ти завжди була проти дітей Моїх і віддавала дітей Ізраїлю мечу в лиху годину, в часи найбільших його страждань. ⁶ Отож так само правда, як те, що Я є”».

Так проголошує Господь Бог: «Я видам тебе на кровопролиття, і смерть переслідуватиме тебе. Оскільки ти ненавидиш кровопролиття, смерть переслідуватиме тебе. ⁷ Зроблю Я гору Сеїр безлюдною пустелею і вигублю на ній усіх, хто йтиме до гори, і всіх, хто повертатиметься з неї. ⁸ Вкрию Я гори твої мертвими, які від меча полягли, впадуть вони на узвишшя твої і долини твої, і у всі ущелини твої. ⁹ Зроблю я тебе безлюдною назавжди, міста твої не будуть більше заселені. Тоді ти знатимеш, що Я—Господь.

¹⁰ Ти кажеш: „Я буду володіти цими двома народами: Ізраїлем та Юдеєю”. Та Я, Господь, із ними був. ¹¹ Через те так само правда, як те, що Я є, Я поведуся з тобою відповідно до гніву твого та ревнощів твоїх, що виявив ти в ненависті своїй до них, і Мій народ упізнає Мене, коли Я судитиму тебе. ¹² Тоді ти знатимеш, що Я, Господь, чув усі зневажливі слова, сказані тобою проти гір ізраїльських. Ти казав: „Вони лежать спустошені, їх віддано нам на здобич”. ¹³ Ваші уста вимовляли багато зухвалих слів проти Мене і Я те чув».

¹⁴ Ось що Господь Бог говорить: «Вся земля зрадіє, коли Я зроблю тебе пустелею. ¹⁵ За те, що раділа ти, коли спадщина дому Ізраїлю стала пустелею, ось як Я поведуся з тобою: ти будеш пустелею, о гора Сеїре, ти і весь Едом. Тоді ти знатимеш, що Я—Господь».