Bible in 90 Days
1 Славімо Господа!
Вславляйте Господа ім’я!
Вславляймо Господа, Господні слуги,
2 хто править службу у Господнім храмі,
і на подвір’ї храму Божого також.
3 Хваліть Його ім’я, воно прекрасне!
В ім’я Його пісень співайте, бо милостивий Він.
4 Плем’я Якова обрав Господь,
Своїм скарбом зробив Ізраїля народ.
5 Адже я знаю, що Господь—величний,
боввана жодного із Господом не порівняти.
Господь величніший, ніж всі боввани!
6 Усе, що хоче, робить наш Господь
на небі й на землі, і навіть у морській безодні.
7 Здіймає хмари в небо від кінців землі,
щоб грози блискавиць вогнем зійшли,
щоб пролилися щедрими дощами.
Це Він вітри з комори виганяє.
8 Це Він згубив всіх первородних у Єгипті,
і не помилував ані людей, ані худобу.
9 Це Він послав по цілому Єгипту чудеса й знамення,
щоб викрить фараона і його вельмож.
10 Це він понищив не один народ
і повбивав царів могутніх,
11 хоча б таких, як аморійський цар Сихон,
башанський Оґ і всі ханаанські царства.
12 А потім дав усі ці землі Ізраїлю в спадок.
13 О Господи, навіки слава житиме про Тебе!
Із роду в рід передаватимуть Твоє ім’я!
14 Господь судитиме народ Свій,
Він буде милосердний до Своїх рабів.
15 Божки народів інших—то лиш золото і срібло,
що форму у людських руках знайшло.
16 В них є уста, але вони німі,
в них очі є, та бачити не здатні.
17 В них вуха є, але глухі вони,
та дихати не можуть.
18 Бовванів хто майструє й вірить в них,
той сам подібний стане тим бовванам.
19 Ізраїльтяни, Господа благословіть!
Ааронів доме, Господа благослови!
20 Левитів доме, Господу осанну заспівайте!
Благословляйте Господа усі, хто в Нього вірить!
21 Вславляйте Господа на Сіоні,
в Єрусалимі славте Його!
Славімо Господа!
1 Вславляйте Господа, бо Він—предобрий!
Любов Господня щира навіки.
2 Вславляйте Бога всіх богів.
Любов Господня щира навіки.
3 Подяку шліть Володарю усіх вельмож.
Любов Господня щира навіки.
4 Того вславляйте,
Хто єдиний творить чудеса великі.
Любов Господня щира навіки.
5 Того вславляйте,
Хто мудрістю Своєю небеса розкинув.
Любов Господня щира навіки.
6 Того вславляйте, Хто на воді поставив суходіл.
Любов Господня щира навіки.
7 Подякуйте Тому,
Хто витворив світила—Сонце й Місяць.
Любов Господня щира навіки.
8 Того вславляйте,
Хто Сонце створив, щоб правило днем.
Любов Господня щира навіки.
9 Того вславляйте,
Хто Місяць створив, щоб правив ніччю.
Любов Господня щира навіки.
10 Того вславляйте, хто в Єгипті знищив первородних.
Любов Господня щира навіки.
11 Того, хто вивів Ізраїль з Єгипту.
Любов Господня щира навіки.
12 Простертою правицею Він вивів їх.
Любов Господня щира навіки.
13 Того вславляйте, Хто Червоне море розділив.
Любов Господня щира навіки.
14 Того, Хто вивів через море Ізраїль.
Любов Господня щира навіки.
15 Хто знищив і змішав у Червонім морі фараона й його військо.
Любов Господня щира навіки.
16 Того вславляйте,
Хто народ Свій по пустелі вивів.
Любов Господня щира навіки.
17 Подяку шліть Тому,
Хто переміг царів могутніх.
Любов Господня щира навіки.
18 Тому, Хто вбив правителів всевладних.
Любов Господня щира навіки.
19 Таких, як аморійський цар Сихон.
Любов Господня щира навіки.
20 Хто вбив таких, як Оґ, башанський цар.
Любов Господня щира навіки.
21 А потім їхні землі в спадок передав.
Любов Господня щира навіки.
22 Їх передав слузі Своєму Ізраїлю.
Любов Господня щира навіки.
23 Славімо Господа, адже колись було нам кепсько.
Любов Господня щира навіки.
24 Він нас від ворогів порятував.
Любов Господня щира навіки.
25 Подякуйте Тому, Хто їжу кожному дає.
Любов Господня щира навіки.
26 Вславляйте Господа!
Любов Господня щира навіки.
1 Над вавилонськими річками ми сиділи
й сльозами обливались, згадуючи наш Сіон[a].
2 На вербах понад річкою повісили ми арфи.
3 Загарбники нам наказали тут читати вірші,
примусили співати величальних.
Вони звеліли нам:
«Співайте нам пісень сіонських[b]!»
4 Як можем ми на чужині співати пісні Господні?
5 Якщо забуду про Єрусалим,
нехай правиця зовсім втратить вміння гри на арфі!
Нехай до піднебіння мій язик прилипне,
якщо забуду я Єрусалим,
6 якщо я не згадаю як найбільшу радість мій Єрусалим!
7 Нехай Господь запам’ятає,
що зробили едомійці в той день,
коли упав Єрусалим.
Вони кричали: «Знищіть його вщент,
щоб не лишилось каменя на камені!»
8 Тебе, о Вавилоне, теж занапастять і пограбують!
Благословляю ворогів, які тобі відплатять,
з тобою вчинять так, як ти вчинив із нами.
9 Благословляю ворогів твоїх,
які дітей хапатимуть невинних
й забиватимуть об скелю!
1 Псалом Давида.
Вславлятиму Тебе від глибини душі,
перед богами[c] я співатиму осанну.
2 Святому храму шанобливо і покірливо вклонюся,
звеличуватиму Твоє ім’я за милість, за любов Твою,
адже обітниця Твоя Твоє ім’я піднесла над усім.
3 Коли я Тебе кликав, Ти озвався,
Ти простір дав душі моїй складати про Тебе гімни.
4 Нехай усі земні царі Тебе прославлять,
коли слова Твої почують.
5 Нехай вони також співають про діла Господні,
тому що слава Господа—безмежна.
6 Хоч високо піднесений Господь,
убогого Він помічає, пихатим знає ціну,
віддалік тримає їх.
7 Якщо ускочу я в халепу,
Ти зробиш так, щоб кривдника я пережив,
простягнеш руку і правицею мене спасеш.
8 Господь відплатить ворогам за мене.
О Господи, повік живуть Твої любов і ласка незрадливі.
Не кинеш Ти нізащо і ніколи тих, кого створив.
1 Для диригента. Псалом Давида.
О Господи, випробування Ти мені послав
й довідався усе про мене.
2 Тобі відомо все, коли сідаю я й коли встаю,
думки мої читаєш ще до того, як вони мені відомі.
3 Ти дбаєш про те, куди вирушаю я,
Тобі відомі місця мого спочинку.
Як добре знаєш Ти мої уподобання!
4 До того, як із уст моїх слова злітають,
вони Тобі давно уже відомі.
5 Довкола мене Ти, і спереду, й позаду,
за мною стежиш, руку на плечі тримаєш.
6 Твої знання страшні для мене аж занадто,
вони занадто мудрі, щоб мені їх осягнуть.
7 Де б міг сховатися від Твого Духа я?
Куди б подітись міг, аби уникнути Тебе?
8 Якби судилося злетіти в небо, Ти там би був,
спуститися в підземний світ, Ти там.
9 Коли б я крила розпростер і полетів на сонцесхід,
або ж попрямував на захід аж до моря,
10 то й там мене б Ти взяв правицею й повів.
11 Я б міг подумати: «Мене сховає ніч,
мене укриє темінь!»
12 Але ж бо ні! Ніколи в темряві Тобі не темно!
Хоча б якою темною була та ніч,
вона Тобі як день—все видно.
І світло й темрява однакові для Тебе.
13 Тому що Ти всі нутрощі[d] мої зліпив й у шкіру обгорнув,
коли в утробі материнській я лежав.
14 Я дякую, що так чудово Ти мене створив!
Мені відомі всі Твої захоплюючі справи.
15 Кістки мої, і ті не сховані від погляду Твого,
хоч я невидимий в утробі матері зростав,
хоч зітканий я по клітинці в таїні.
16 Ти бачив зародок, Ти стежив, як я формувався,
щодня записував мої всі члени,
так що нічого не сховалося і не пропало.
17 Які мені важливі всі Твої думки![e]
І де вони беруться тільки, Боже!
18 Їх полічити—більше вийшло б, ніж піщинок.
Скінчу лічити їх, а то ж лише початок[f].
19 Якби ж Ти, Боже, кривдників понищив,
якби прогнав від мене кровопивців!
20 Вони про Тебе зле торочать,
намарне іменем Твоїм клянуться[g].
21 О Господи, як же ненавиджу я тих,
хто Господа ненавидить, хто проти Тебе йде!
Я зневажаю всіх, хто проти Тебе виступає.
22 І крім ненависті, немає інших почуттів—
це вороги мої!
23 Пошли випробування, Боже, в моє серце зазирни.
Ти перевір мене й побачиш всі мої думки.
24 Простеж, чи не плекаю зле в думках,[h]
і проведи мене до вічного життя[i]!
1 Для диригента. Псалом Давида.
2 О Господи, спаси мене від нечестивих
і захисти від кривдників жорстоких,
3 що тчуть підступні наміри і починають війни.
4 Жалючі язики у них, немов в гадюки;
слова у них—зміїна отрута. Села
5 Дай захист, Господи, від кривдників мені,
від тих зловмисників, що замишляють землю вибити з-під ніг.
6 Бундючні нелюди мені готують пастки,
копають ями і тенета розставляють. Села
7 Тому й молюся: «Господи, мій Боже,
Ти, Господи, благання вислухай мої!
8 Мій Господи, Володарю, могутній Рятівник,
прикрий мене у дні війни!
9 Не дозволяй тим нечестивцям мати все, що хочуть!
Не допусти, аби здійснились їхні плани,
адже тоді за ними буде перемога. Села
10 Нехай те зло, що вороги замислили,
на них же і впаде.
11 Нехай посиплеться на них розпечене вугілля!
Пожбур їх у вогонь, в пекельну яму,
з якої вороття нема.
12 Не дозволяй тим брехунам осісти в нашім краї!
До згину гнані будуть ті пащекуваті гультіпаки!
13 Я знаю, що Господь все зробить правильно і чесно
для праведників бідних й безпорадних.
14 Хай праведні й правдиві вславлятимуть Твоє ім’я,
нехай вони завжди служитимуть Тобі!»
1 Псалом Давида.
О Господи, до Тебе я взивав по допомогу,
прошу мерщій прийти мені на поміч!
Прислухайся, коли до Тебе у молитвах лину!
2 Я сподіваюсь, що мої молитви,
наче запах воскурінь,
мої піднесені до Тебе руки[j],
мов вечірня жертва.
3 О Господи, допоможи мені язик тримати за зубами,
підтримай, щоб обачливим в своїх балачках був.
4 Не дозволяй мені лихого прагнуть,
прибитись до безбожників лихих,
не дозволяй мені робити те, що до вподоби їм.
5 Вважав би ласкою Твоєю,
коли б хтось благовірний направляв мене.
Його повчання я сприймав би, як мастила дорогі;
хай голова моя ніколи їх не відштовхне!
6 Нехай вельмож всіх їхніх в прірву скинуть,
аби вони послухались моїх наказів справедливих.
7 Мов грудки ґрунту, що розкидані по зораному полю,
так на устах могил валяються кістки.
8 О Господи, Володарю,
прошу Тебе допомогти і покладаюся на Тебе!
Тож не дай мені померти!
9 Оборони мене від пасток і сильців,
що їх зловмисники розкидали, аби мене зловити!
10 Хай грішники самі в тенета власні втраплять,
а я, цілісінький і неушкоджений, пройду повз них.
1 Маскіль Давида, коли він був у печері. Молитва.
2 Я кличу Господа!
Благаю Господа мені послати ласку.
3 Я Йому душу виливаю,
розповідаю про усі мої печалі.
4 Коли занепадає дух мій,
Ти знаєш, що мені робити.
Однак, хоча б куди я йшов,
чатують вороги на мене.
5 Поглянь! Немає поруч мене друга,
немає місця, де б відчув себе в безпеці я,
ніхто не переймається: чи я живу, чи вмер.
6 О Господи, Тебе я кликав,
казав, що Ти—моє спасіння,
бо Ти для мене—все, що маю в світі.
7 Прислухайсь до молитв моїх,
адже я немічний, безсилий.
Врятуй мене від тих,
хто по п’ятах іде, вони ж бо дужі.
8 Дай вирватись душі з цієї пастки, де страждає,
аби я міг вславлять Твоє ім’я.
Тоді довкруги зберуться добрі люди,
бо власноруч подбав про мене Ти.
1 Хвальний псалом Давида.
О Господи, почуй мої молитви
і до благань прислухайся моїх!
Прийди на допомогу добрими ділами.
2 Не позивайся зі Своїм слугою,
адже перед Тобою кожен винний.
3 Полює ворог, переслідує мене і хоче вбити,
підштовхує мене в могилу, в морок,
немов мене уже давно нема в живих.
4 Душа і серце завмирають з переляку.
5 Я пам’ятаю все, що Ти колись зробив,
я думаю про всі Твої діла,
кажу про все, що здійснене Тобою.
6 Здіймаю руки у молитвах!
Мов спрагла без дощу земля, Тебе жадаю! Села
7 Благаю дати відповідь мерщій,
тому що дух уже згасає мій.
Не відвертай Свій лик від мене,
інакше я піду до тих, хто спочиває в могилі.
8 Нехай світанки подарують Твою ласку незрадливу,
бо покладаюся на Тебе.
Навчи, яким шляхом іти в житті,
адже життя моє—в Твоїх руках.
9 Врятуй мене від ворогів моїх,
бо я в Тобі вбачаю, Господи, свій прихисток надійний.
10 Навчи, як жити за веліннями Твоїми,
бо Ти—наш Бог.
Нехай Твій добрий дух веде нас у прекрасний край.
11 Даруй мені, о Господи, життя заради імені Твого,
будь милосердний, витягни з біди!
12 Яви Свою любов і ворогів моїх побий,
моїх затятих ворогів згуби, бо я—Твій слуга.
1 Псалом Давида.
Благословімо Господа, мою Скелю,
Який навчає мої руки готуватися до бою,
Який готує пальці до борні.
2 Господь—моя щира любов і фортеця,
мій прихисток в горах, мій щит.
У Ньому я шукаю порятунку,
він мій народ віддав під мою владу.
3 Чому Тобі, о Господи,
не байдуже, що діється з людиною?
Чому ти навіть помічаєш цих людей?
4 Людина, мов туман, який зникає вранці,
життя її, мов швидкоплинна тінь.
5 О Господи, розверзни небеса й спустися,
торкнися гір, щоб вибухнули димом.
6 Розкидай ворогів моїх і блискавкою вдар,
вражай їх вогненними стрілами Своїми,
посій сум’яття у ворожім війську.
7 О Господи, зійди з небес, щоби мене спасти!
Врятуй, щоб в повені не захлинувся,
оборони мене від цих чужинців,
8 чиї уста невтомно брешуть,
а руки не сахаються бридких діянь.
9 О Боже, заспіваю я Тобі нових пісень під звуки арфи.
Десятиструнну арфу на нові пісні я налаштую.
10 Рятуєш Ти царів, Свого слугу спасаєш,
Давида Ти від кривдників меча борониш.
11 Тож порятуй мене від чужаків,
чиї уста невтомно брешуть,
а руки не сахаються бридких діянь.
12 Зроби це, щоб наші діти виростали, як доглянуті деревця,
щоб наші дочки виглядали, як колони храму,
що підтримують його з боків.
13 Хай кожен закуток в коморах наших
добірного буде повен збіжжя,
а на ланах зростає незліченні тисячі ягничок.
14 Хай добра зброя в наших воїнів буде,
мури довкола міста щоб не мали ні шпаринки,
і щоб ніхто не вирушав у бій,
щоб стогону поранених на вулицях не чутно було.
15 Благословен народ, який живе в таких умовах!
Щаслива доля тих людей, чий Бог—Господь!
1 Давидова молитва.
Мій Боже й Царю, возвеличую Твоє ім’я,
благословлятиму Твоє ім’я навіки.
2 Щодня вславлятиму Тебе,
Твоє ім’я хвалити буду вічно.
3 Господь—величний, гідний слави!
Не осягнуть нікому величі Його.
4 Із роду в рід Твої діяння будуть прославляти,
із покоління в покоління визнавати Твою велич.
5 Прекрасна Твоя слава неповторна,
тож оповім я про Твої діла чудесні.
6 Про грізну Твою силу говорити будуть люди,
а я їм розповім про Твою велич.
7 Твою безмежну щедрість пам’ятати будуть люди,
вславлятимуть в піснях Твої діяння добрі.
8 Господь і милостивий, і ласкавий, і терплячий,
і повен милосердя.
9 Дарує кожному Господь Свої щедроти,
до всіх творінь Своїх Він виявляє милість.
10 Тож, Господи, нехай Тебе звеличують усі,
кому Ти дав життя.
Нехай Тебе благословляють всі, хто вірить в Тебе!
11 Нехай розкажуть про Твоє величне царство й силу,
12 аби всі знали про неперевершеність Його
й прекрасну славу Його царства.
13 Воно завжди було і є, і буде вічно.
Твоє правління переживе віки і покоління.
Господу можна вірити, коли Він обіцяє,
вірність Його—в усьому що Він робить.[k]
14 Господь підтримає усіх, хто впав,
зведе на ноги всіх, хто впав, спіткнувшись.
15 На Тебе кожен дивиться, хто прагне хліба,
до Тебе йдуть по частку свою,
і Ти в належний час даєш їм хліб щоденний.
16 З долонь Твоїх
дай усім Твоїм творінням необхідне.
17 Господь у кожній справі справедливий,
Він праведний у всьому, що Він робить.
18 Господь близький до всіх, хто зве по допомогу,
Він поруч з тими, хто Його жадає.
19 Чого попросять шанувальники Господні, те Він зробить.
Він чує їхній гук по допомогу і рятує їх.
20 Господь піклується про всіх, хто Його любить,
але лихих людців не стерпить й знищить.
21 Тому уста мої співають Господу осанну,
тому Його ім’я на віки-вічні люди славлять!
1 Славімо Господа!
Вславляй-но Господа, душе моя!
2 Допоки житиму, я Господу співатиму осанну;
пісень співатиму я Богу, поки я живий.
3 Не покладайтесь на правителів-вельмож,
на них самих чекає смерть, вони не порятують.
4 Дух їхній відлітає теж, у землю повертаються вони,
всі їхні задуми щезають разом з ними.
5 Блаженний той, кому на поміч Бог Якова іде,
хто покладається на Господа у сподіваннях!
6 Господь—це Той, Хто сотворив і небеса, і землю,
і море, і все те, що заселяє їх.
Він Той, Хто вічно вірність зберігає.
7 Він—Той, Хто із пригнобленими справедливий,
Він—Той, Хто хліб щоденний дасть голодним,
Господь ув’язненим дає свободу.
8 Господь сліпому очі розкриває,
Господь на ноги зводить тих, хто впав, спіткнувшись.
Господь любов дарує праведним Своїм.
9 Господь чужинців, що пригрілися в Ізраїлі, захищає[l].
Він боронить сиріт і вдів,
але неправедним влаштовує тяжке життя.
10 Нехай Господь повіки править!
Нехай, Сіоне, твій Господь повік царює!
Славімо Господа!
1 Славімо Господа, бо щедрий Він!
Пісень співаймо Богу,
бо вславлять Його—приємно!
2 Господь побудував Єрусалим,
народ Ізраїлю поверне Він з полону.
3 Зціляє Він людей, серця яких розбиті,
і перев’язує їм рани.
4 Він знає лік зіркам на небі,
усім їм імена дає.
5 Володар наш—величний, всемогутній,
безмежна Його мудрість.
6 Господь підтримує душею скромних,
пихатих—пригинає до землі.
7 До Господа звертайтеся із жертвами подяки,
співайте Господу пісень, на лірі грайте!
8 Це Він по небу хмари розкидає,
дощами напуває землю,
в горах травою проростає.
9 Це Він худобі корм дає
й крукам, які кричать до Нього.
10 Могутність коней не вража Його,
Йому не до вподоби дужі людські воїни.
11 А тішать Господа всі Його вірні,
хто покладається на Його щиру ласку.
12 Єрусалиме, Господа хвали!
Сіоне, свого Бога прославляй!
13 Бо міцність Він дає засувам брам твоїх,
аби сини твої молитися могли у місті вільно.
14 Це Він дав мир твоїм кордонам,
комори збіжжям найдобірнішим наповнив.
15 Це Він накази віддає землі,
й вона спішить виконувати Його веління.
16 Це Він, мов вовною, встилає землю снігом
і розсіває паморозь, мов попіл, у морозному повітрі.
17 Це Він на землю сипле град, мов камінь.
Хто витримає холод, посланий від Нього?
18 А потім за Його наказом починає танути усе,
з Його наказу вітер дме й вода тече.
19 Він заповіти Якову віддав,
Ізраїлю закони дав і настанови.
20 Бог не робив цього для жодного народу,
Його повчань народ ніякий більш не має.
Славімо Господа!
1 Славімо Господа!
Славімо Господа Небесного!
Ви, Ангели, хваліть Його на небесах!
2 Всі Ангели, оспівуйте Його,
Небесне військо,[m] величальної співай!
3 Його вславляйте, Сонце й Місяць,
всі мерехтливі зорі, й ви хваліть Його!
4 Небо і води над ним, Господа вихваляйте!
5 Нехай усі вони вславляють Господа ім’я,
бо створене усе Його велінням.
6 Усе це Він навіки встановив.
Він встановив закони, їм кінця не буде.
7 Хваліть Господа, усі чудовиська морські й земні!
8 Вогонь і град, і сніг, і дим, і вітер штормовий—
усі Господа хваліть.
9 Славте Його усі пагорби, гори, кедри і сади фруктові.
10 Ви, тварини дрібні і звіри велетенські,
невеликі плазуни й крилате птаство—
усі хваліть Його.
11 Співайте хвалу Йому ви, царі землі й народів різних,
усі вельможі і судді на землі,
12 і юнаки, і підлітки і сиві старці.
13 Хай вихваляють всі ім’я Господнє,
бо лиш Його ім’я підносити належить!
Про Нього слава лине над землею й небесами.
14 Він переможцем зробить Свій народ.
Нехай Його вславляють шанувальники смиренні.
Нехай ізраїльтяни, Його улюблений народ,
Господу хвалу співає!
1 Славімо Господа!
Співайте Господу нових пісень!
Його звеличуйте піснями,
коли збираються всі шанувальники Його разом.
2 Возрадуйся Творцеві Ізраїлю!
Сіона жителі, радійте вашому Царю!
3 Вони, танцюючи, хвалитимуть Його,
співаючи у супроводі тамбурина й ліри.
4 Господь втішається Своїм народом,
Він чудеса творить, рятуючи смиренних.
5 Радіють Його славі послідовники Його,
лише прокинувшись—уже щасливі.
6 Хай Богу виголошують хвалу,
двосічними мечами потрясають,
7 готові мститися народам іншим,
караючи безродних ворогів своїх.
8 Нехай заковують царів в кайдани,
вельмож—в наручники залізні,
9 виконуючи вирок, із Законом згідний,
заради слави Його вірних.
Славімо Господа!
1 Славімо Господа!
Вславляйте Бога у Його храмі,
вславляйте ті, хто на могутніх Небесах живе!
2 Його оспівуйте за велич,
вславляйте так, як Його велич вимагає.
3 Суремним голосом Йому співайте!
Оспівуйте під звуки арфи й ліри!
4 Звеличуйте Його під тамбурин в швидкому танці,
оспівуйте під перегуки струн і флейти!
5 Дзвінкоголосими цимбалами хваліть Його,
цимбалів звуками гучними Господа вславляйте!
6 Нехай усе, що дихає, співає Господу осанну!
Славімо Господа!
Вступ
1 Це приказки Соломона, Давидового сина, царя Ізраїлю.
2 Вони написані, щоб пізнати мудрість і навчання,
щоб осягнути зміст висловлювань,
які ведуть до розуміння.
3 Вони допоможуть дістати науку й прозріння,
праведність, справедливе й чесне життя,
4 щоб дати нелукавому прозорливості,
молодим—знання та розважливість.
5 Нехай мудрий теж почує і набереться знань,
а розумний дістане поради,
6 як збагнути приказки й дива,
слова мудреців та їхні таємничі вислови.
7 Шана до Господа—це благання знань;
невігласи нехтують мудрістю й настановами.
Соломонові поради його сину
8 Сину мій[n], прислухайся до настанов батька свого
й не відкидай повчань матері своєї, бо їхні напучення—
9 це гарний вінок із квітів для твоєї голови
й намисто на шию.
Застороги проти лихого товариства
10 Сину мій, якщо тебе зваблюють грішники,
не поступайся їм.
11 Якщо вони говорять:
«Ходімо з нами, давай влаштуємо засідку
і вполюємо невинних,
пустимо їм кров безпричинно.
12 Проковтнемо їх живцем, як Шеол,
згубимо невинних, як могила.
13 Ми знайдемо різноманітні цінні скарби,
наповнимо домівки свої награбованим добром.
14 Ти матимеш добру частку здобичі—
між усіма розділимо багатство».
15 Сину мій, не водися з ними.
Не ставай на їхній шлях,
16 бо їхні ноги прямують до зла,
бо вони спішать пролити кров.
17 Марно розкидати сіті у птаха на очах.
18 Ці люди чатують у засідці,
щоб дочекатись власної крові.
Вони влаштовують засідку на власне життя.
19 Такий кінець спіткає кожного,
хто зазіхає на чуже добро.
Воно відбере життя в тих, хто ним заволодів.
Добра жінка—мудрість
20 Мудрість[o] гукає на вулиці,
підносить голос у людних місцях,
21 лунає на гомінкому перехресті,
при вході до міської брами, промовляє таке:
22 «Доки ви, невігласи,
будете кохатися у власному неуцтві?
Доки насмішники вдовольнятимуться глузуванням?
Як довго ще нерозумні зневажатимуть пізнання?
23 Якщо ви зважите на мій докір,
тоді я відкриюся перед вами,
сповіщу вам свої міркування.
24 Бо я закликала вас,
але ж ви відмовлялися слухати,
я простягла руку, але ніхто не звернув уваги,
25 бо ви зневажили всі мої поради,
і на моїх докорів не слухали.
26 Тепер уже я посміюся з ваших бід,
я позбиткуюся з вас, коли вас охопить жах.
27 Коли вас поглине страх, немов буря,
коли закружляє вас вихор нещасть,
коли зваляться на вас лиха та муки.
28 Тоді ви покличете мене, а я не відгукнуся,
тоді шукатимете мене, але не знайдете.
29 За те, що ненавиділи пізнання
і не зважилися шанувати Господа,
30 що не сприйняли моїх порад
і відкинули мої докори,
31 вони пожинатимуть плоди таких життєвих шляхів
і будуть втішені власними дурними порадами.
32 Адже відступництво нерозважливих згубить їх,
самовдоволеність дурнів знищить їх.
33 Але той, хто прислухатиметься до мене,
житиме безпечно, спокійно,
бо йому нічого буде боятися насильства і зла».
Дослухайтеся мудрості
2 Сину мій, якщо ти приймеш слова мої
і цінуватимеш мої поради,
2 прислухавшись до мудрості,
і прихилиш серце до розуміння;
3 якщо ти благатимеш тямущості,
прозріння й прагнутимеш мудрості,
4 якщо будеш прагнути його, мов срібла,
й шукатимеш його, мов сховані скарби,
5 тоді ти осягнеш шану до Господа й пізнаєш Бога.
6 Господь дає мудрість,
з Його уст сходять знання і розум.
7 Він є джерелом успіху для праведних,
захистом для тих, хто живе по честі.
8 Він охороняє законність
і наглядає за шляхами вірних Йому.
9 Тоді ти зрозумієш, що добре життя—
для праведних і чесних.
10 У серце твоє ввійде мудрість,
душа твоя тішитиметься знанням.
11 Тебе боронитиме розсудливість,
охоронятиме тямущість,
12 які врятують від неправедних шляхів,
від людей, що штовхають на злочин.
13 Ті люди збочили з прямого путі,
блукають у темряві гріху,
14 вони радіють зі своїх недобрих вчинків
і втішаються з власного покруччя.
15 Покручені їхні стежки,
скособочені їхні шляхи.
16 Ти вбережешся від чужої дружини,
від розпусниці з облесливими словами,
17 яка кидає друга юності
й забуває про священний Заповіт,
який уклала з Богом.
18 Її дім—то яма, що веде до смерті,
а стежки її ведуть до мерців.
19 Усі, хто йде до неї, не повертаються,
не знаходять стежок назад до життя.
20 Тому йди дорогою добра
й тримайся шляхів праведних,
21 бо землю заселять праведні,
житимуть на ній безгрішні.
22 А зловмисників зметуть,
зрадників викорінять з землі.
Праведність збагатить твоє життя
3 Мій сину, не забувай мого вчення,
нехай твоє серце дотримується моїх заповітів.
2 Тому що вони продовжать дні
й роки життя і принесуть тобі мир.
3 Нехай щира любов і вірність
ніколи тебе не залишать.
Скріпи їх довкола шиї, мов намисто,
запиши їх на скрижалях свого серця.
4 Тоді ти знайдеш прихильність
і добрий успіх в очах Бога й людей.
Покладайся на Господа
5 Довіряй Господу всім серцем,
не покладайся лише на власну кмітливість.
6 На всіх життєвих шляхах іди за Ним,
і тоді Він допоможе тобі знайти вірну дорогу.
7 Не вважай себе мудрим, шануй Господа
й відвертайся від зла.
8 Це зцілить тебе, поправить твоє здоров’я,
буде ліками для тіла.
Віддавай Господу
9 Вшановуй Господа своїми статками
й першим ужинком з нового врожаю.
10 Тоді матимеш вдосталь зерна в коморах,
а молоде вино переливатиметься через вінця.
Приймай кару Господню
11 Сину мій, не відкидай науки Господньої
і не супереч Його докорам,
12 тому що Господь наставляє того,
кого любить, як батько рідного сина.
Благословення мудрості
13 Щасливий той, хто відкрив для себе мудрість,
до кого прийшло розуміння,
14 бо надбання мудрості цінніше, ніж срібло,
і надбання її більше від золота.
15 Вона коштовніша за рубіни,
і всі твої втіхи не можуть навіть зрівнятися з нею.
16 У правій руці її—довге життя,
а в лівій—багатства й почесті.
17 Шляхи її приємні,
і всі дороги ведуть до добробуту.
18 Вона—дерево життя для тих,
хто триматиметься її.
Хто з нею, буде безмірно благословенний.
19 Господь мудрістю землю сотворив,
розумом небо укріпив.
20 Знанням Божим розділилися моря,
а хмари випали росою.
21 Сину мій, бережи знання це повсякчас,
тримайся за розум і розважливість,
22 і вони стануть життям твоєї душі
й окрасою твоїх дій.
23 Тоді ти безпечно йтимеш життєвими стежками,
і ноги твої не спіткнуться.
24 Якщо ти приляжеш, не матимеш страху,
коли ляжеш відпочивати, матимеш солодкі сни.
25 Не бійся несподіваного лиха
чи нападу зловмисників, якщо таке трапиться.
26 Адже Господь буде твоєю впевненістю,
Він убереже твої ноги від пастки.
Мудрість праведності
27 Не стримуй добра від того,
хто чинить добро,—це в твоїх силах.
28 Не кажи ближньому: «Йди, приходь знову.
Я дам завтра»,—якщо маєш при собі.
29 Не замислюй зла проти ближнього,
який поруч з тобою живе й довіряє тобі[p].
30 Не йди знічев’я позиватися до суду,
коли тобі не завдано шкоди.
31 Не заздри насильникові
й не обирай жодного з його шляхів,
32 бо Господу осоружні розбещені,
Він прихильний до праведних.
33 Господь проклинає оселю кривдника
й благословляє дім праведного.
34 Господь насміхається з насмішників,
а сумирним Він дарує ласку.
35 Мудрі успадкують честь,
а вперті дурні—ганьбу.
Значення мудрості й розуміння
4 Послухайте, сини мої, батьківські настанови
й зважте на них, щоб дійти розуму,
2 бо я даю вам корисні поради;
не забувайте моєї науки.
3 Був я слухняним сином у батька,
ніжним єдиним[q] сином, доглянутим ненькою.
4 Коли він почав мене навчати, він казав:
«Закарбуй у серці Мої слова.
Виконуй Мої заповіти, то й житимеш.
5 Стань мудрим, тямущим,
не забувай і не відвертайся від Моїх слів.
6 Не кидай мудрості, й вона захистить тебе.
Люби її, і вона тебе оберігатиме».
7 Мудрість ґрунтується ось на чому:
стань мудрим і прозорливим
навіть коштом усього, чим володієш.
8 Шануй її, і вона тебе возвеличить.
Якщо ти її триматимешся, вона прославить тебе.
9 Вона прикрасить твоє чоло чудовим вінком,
дасть тобі славну корону.
10 Прислухайся, сину, прийми мої слова,
тоді примножиш роки свої.
11 Я спрямовую тебе дорогами мудрості,
веду тебе прямими шляхами.
12 Коли йтимеш, ході твоїй не буде тісно,
а якщо побіжиш, то не спіткнешся.
13 Дотримуйся настанов, не полишай,
пильнуй їх, бо вони—твоє життя!
14 Не ступай на стежку кривдників,
не йди шляхом зловмисників.
15 Уникай його, не йди ним, зверни з нього,
йди своїм шляхом.
16 Бо вони не заснуть, доки не вчинять кривди,
їх сон не зморить, доки вони комусь не підставлять підніжку.
17 Бо вони їдять хліб зла,
а запивають вином насилля.
18 А путь праведного, як зоря ясна,
що розгоряється все дужче,
аж доки день не настане.
19 Шлях кривдників, як непроглядна пітьма,
вони не знають, що змушує їх спотикатися.
20 Сину мій, прислухайся до моїх слів,
прихили вухо до моїх оповідей.
21 Не упускай їх з поля зору, тримай їх у серці.
22 Бо вони—життя для тих, хто їх знайде,
і зцілення для плоті.
23 Понад усе, що потребує догляду,
пильнуй свій розум, бо він—джерело життя.
24 Жени від себе лукаві промови,
не вступай у лихі балачки.
25 Нехай очі твої дивляться просто перед себе,
погляд твій хай буде спрямований тільки вперед.
26 Пильнуй, куди йти,
й тоді всі твої дороги будуть безпечними.
27 Не відхиляйся ні праворуч, ані ліворуч,
тримайся подалі від зла.
Мудрість уникати перелюбу
5 Сину мій, прислухайся до моєї мудрості,
і налаштуйся на мою розважливість,
2 щоб зберегти обачливість,
щоб уста твої могли утримати знання,
3 бо губи звабниці, як мед, солодкі,
улесливі слова її, слизькіші, ніж олива.
4 Та зрештою вона така ж гірка, як і полин,
така ж разюча, як меч обидвогострий.
5 ЇЇ ноги до смерті ведуть,
її стопи прямують до Шеола[r].
6 Покручений шлях життя її,
дорога її звивається, а вона й не знає цього.
Перелюб може знищити тебе
7 А зараз, сини мої, послухайте мене,
і не забудьте, що мої вуста промовляють.
8 Тримайтеся подалі від перелюбодійки,
десятою дорогою обходьте навіть двері її оселі,
9 щоб не віддати честь свою,
щоб не змарнувати в немилості роки свої,
10 щоб чужі не втішалися з твого майна,
щоб не пішло трудом нажите в чужий дім,
11 а сам ти потім стогнатимеш,
коли твоє тіло, твоя плоть зів’яне.
12 Ти скажеш: «Як ненавидів я повчання,
як моє серце зневажало докори.
13 Я не дослухався вчителів,
я не зважав на те, чого мене вчили.
14 Я був майже знищений серед люду в громаді».
Втішайся власною дружиною
15 Стосовно ж шлюбу і дітей твоїх:
пий воду лише з власної криниці,
з тих струмків, які течуть із власного джерела.
16 Чи ж слід твоїм джерелам виливатися на вулицю,
а твоїм живильним потокам—на майдани?
17 Бережи їх лише для себе,
не діли їх із чужинцями.
18 Нехай благословенним буде твоє джерело,
знаходь радість у дружині своєї молодості:
19 чарівній лані, граційній гірській кізочці,
нехай її перса завжди тебе втішають,
нехай кохання її отруює тебе ненастанно.
20 Навіщо тобі, мій сину, упадати за іншою жінкою,
припадати до персів спокусниці?
21 Адже шляхи людини—
перед очима Господніми,
Він вирівнює всі стежки її.
22 Лихі вчинки нечестивця стануть пасткою для нього,
він втрапить у тенета власного гріха.
23 Він помре, бо не прийняв повчання,
він блукає через власне невігластво.
За іншого ручатись небезпечно
6 Сину мій, якщо ти поручився за борги сусіда,
якщо уклав угоду з іншим,
2 якщо ти зв’язав себе власним словом,
спіймався на слові, що злетіло з уст твоїх,
3 тоді зроби ось що, сину мій, рятуючись,
бо ти підпав під владу ближнього:
іди, змирившись, і благай ближнього
звільнити тебе від його боргів.
4 Не давай очам спати, не змикай повіки.
5 Рятуйся, як сарна від мисливця,
як пташка від рук птахолова.
Ледачим бути небезпечно
6 Піди до мурашки, лінивцю,
поглянь на її шляхи й наберися мудрості.
7 Немає в неї ні володаря, ні керівника, ні правителя.
8 Але вона заготовляє їжу влітку,
в жнива складає запаси харчів.
9 Чи довго ще, ледацюго, ти там лежатимеш?
Коли підведешся, прокинувшись?
10 «Трохи поспати, трохи подрімати,
скласти руки на хвильку, щоб відпочити»,—каже ледачий.
11 Але з часом здолає його бідність і нужда,
мов загарбник, відбере його скарби.
Кривдник
12 Пустопорожній чоловік—то хибний чоловік,
що розповсюджує облудні балачки,
13 підморгує, човгає ногами, вказує пальцем.
14 Серце його лихе,
він замислює зло, завжди сіє розбрат.
15 Тож раптово нападе на нього лихо,
вмить його буде знищено і вороття назад не буде.
Сім речей, які ненавидить Господь
16 Господь ненавидить шість, навіть сім[s] лихих властивостей:
17 погляд пихатий і язик брехливий,
руки, що невинну кров проливають,
18 серце, що наміри лихі снує,
ноги, що спішать до зла,
19 лжесвідка, що брехнею дихає,
і того, хто поміж рідних та сусідів сіє чвари.
20 Сину мій, тримайся батькових заповітів,
не відкидай материних напучувань.
21 Зав’яжи їх назавжди на серці,
оповий ними шию.
22 Коли ти йтимеш, вони тебе вестимуть,
коли ти спати ляжеш, стерегтимуть твій сон,
коли прокинешся—до тебе заговорять.
23 Бо всі батьківські заповіді—це світильник,
а навчання—то світло,
а докори й перевиховання—то шлях життя.
24 Вони вбережуть тебе від зловмисниці,
від медового язика спокусниці.
25 Не плекай у серці своєму жаги до її вроди,
не дозволяй їй захопити тебе в полон чарами її очей.
26 Адже вартість розпусниці—
то лише буханець хліба,
а чужа дружина полює на життя безцінне.
27 Чи може чоловік вогонь на грудях нести,
щоб не спалити одяг свій?
28 Якщо людина ходить по розпеченому вугіллю,
хіба не обгорять її ноги?
29 Так і той, хто з чужою дружиною злигався.
Хоч хто б її торкнувся, покараний буде.
30 Люди не зневажають злодія, якщо він краде,
аби вгамувати голод.
31 Але якщо його зловлять, то віддасть усе, що має.
32 Перелюбник не має розуму:
зваблюючи, себе губить.
33 Він дістане побої, безчестя знайде,
його ганьба ніколи не зітреться.
34 Бо ревнощі запалять чоловіка гнівом,
і він не помилує, коли кинеться мститися.
35 Він не прийме ніяких відкупів
і відмовиться від найбільшого хабаря.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International